Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до статті 28 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817), зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії на кожне місце зберігання пального. Це означає, що кожен суб'єкт господарювання, який здійснює зберігання пального, зобов'язаний отримати ліцензію на відповідне місце зберігання.

Якщо юридична особа має намір здавати в оренду паливний склад двом орендарям одночасно, кожен з орендарів повинен отримати власну ліцензію на зберігання пального для цього місця. Це пов'язано з тим, що ліцензія на зберігання пального видається на конкретне місце зберігання та є обов'язковою для кожного суб'єкта господарювання, який здійснює таку діяльність. ​

Важливо зазначити, що суб'єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб'єкту господарювання, без отримання окремої ліцензії на зберігання пального, лише в місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які вже отримано відповідну ліцензію. ​

Отже, якщо паливний склад не є місцем виробництва або торгівлі пальним, а використовується виключно для зберігання, кожен орендар, який зберігає там пальне, повинен мати власну ліцензію на зберігання пального для цього місця.

Раді допомогти, звертайтесь ще!