Заголовок тимчасово відсутній

Якщо це звільнення за власним бажанням або за згодою сторін, то можна звільнити і під час лікарняного. Ч. 3 ст. 40 КЗпП встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності. Проте у ч. 3 ст. 40 КЗпП йдеться про заборону звільнення у період тимчасової непрацездатності лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у ст. 40, 41 КЗпП. Тоді як припинення строкового трудового договору за умовами, які в ньому визначені, або звільнення за власним бажанням чи згодою сторін не належить до звільнення за ініціативою роботодавця. Тобто законодавство не містить заборони щодо звільнення під час лікарняного наприклад за власним бажанням. Проте лікарняний потрібно буде оплатити. Відповідно до ст 15 ЗАкону 1105 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Тобто такий ЛН слід оплатити. Проте самі лікарняні будуть вже оплачені після звільнення працівника. Адеж такий порядок їх оплати передбачений законодавстом. А саме тільки через 7 днів на 8й ЛН стає готовим до сплати і по ньому можна призначати матеріальне забезпечення у звязку з втратою працездатності. Тож сам лікарняний буде нараховано працівнику вже після його звільнення. При чому за рахунок роботодавця будуть оплачені перші 5 днів але тільки по день звільнення включно, оскільки саме до цієї дати працівник перебував у трудових відносинах. А ось допомога від ПФУ буде виплачена починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності до одужання працівника.
Щодо попередження за 2 тижні. Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) може бути двох видів: звільнення з поважних причин та звільнення без поважних причин. Відрізняються вони тим, що у першому випадку працівник не зобов'язаний повідомляти роботодавця про звільнення за два тижні. Він має право звільнитися хоча б і в день подання відповідної заяви. Якщо причина неповажна, то слід попередити роботодавця про звільнення за 2 тижні. Двотижневий строк попередження працівником про звільнення за власним бажанням обчислюється з наступного за днем подання заяви дня. Якщо в заяві про звільнення не зазначено день, з якого він просить його звільнити, таким днем вважається той, що настає через два тижні після подання заяви про звільнення (постанова Донецького апеляційного суду від 12.12.2019 р. у справі № 225/2304/19). Але водночас сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини.Поважні причини перелічені в ст. 38 КЗпП: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Раді допомогти, звертайтесь ще!