Заголовок тимчасово відсутній

Усний договір між ФОПами допустимий, і можна посилатися на нього в рахунках та актах. Однак для зменшення ризиків у випадку непорозумінь із контрагентом, податківцями доцільно оформити договір письмово.

Правочин можна вчиняти усно або в письмовій (електронній) формі (ст. 205 Цивільного кодексу України; ЦКУ). Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлює закон. Правочин, для якого закон не встановлює обов’язкову письмову форму, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Тобто за чинним законодавством головною для виникнення договірного зобов’язання є воля його сторін, а не форма її зовнішнього вираження.

Усно можна вчиняти правочини, які повністю виконують сторони у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ст. 206 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1169). При цьому суб’єкту господарювання, який сплатив за товар на підставі усного договору з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму отриманих коштів (ч. 2 ст. 206 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1169).

У письмовій формі належить вчиняти:

· правочини між юридичними особами;

· правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, коли сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом;

· правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (340 грн і більше), крім правочинів, коли сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом;

· інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (ст. 208 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1183).

Отже, договір про надання послуг між ФОПами може бути укладений в усній формі, якщо це не суперечить наведеним вище вимогам законодавства. Зокрема, зважаючи на положення ЦКУ, усна форма допустима для договорів, якщо:

· закон або сторони не встановлюють обов’язкову письмову форму;

· предмет договору не передбачає довгострокові зобов’язання. Тобто, якщо послуги надаються регулярно, варто розглянути можливість укладення письмового договору.

Однак, для уникнення суперечок у разі перевірок чи судових розглядів, письмова форма договору є більш надійною. Адже дотримання письмової форми часто є необхідною умовою не лише для того, щоб договір вважався дійсним, а й слугує засобом підтвердження самого факту укладення договору, а отже, і виникнення договірного зобов’язання між сторонами. У разі порушення договірних зобов’язань однією із сторін договору зростає ймовірність судового розгляду, і в таких ситуаціях саме письмовий договір виступає основним доказом існування спірних правовідносин (наприклад, див. рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 03.03.2021 у справі 760/3849/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/95656806, залишене без змін Київським апеляційним судом постановою від 17.02.2022 https://reyestr.court.gov.ua/Review/103414303).

Натомість усний договір може викликати труднощі в разі судового спору та/або під час перевірок податковими органами. Цілком ймовірно, що у разі отримання від платника повідомлення про відсутність письмового договору та пояснення, що операція була здійснена на основі усної домовленості, контролюючі органи можуть поставитися до цього з недовірою. Ба більше, вони можуть засумніватися у реальності проведеної операції та навіть запідозрити її у фіктивності.

Якщо все ж зважилися не оформляти письмово договір, то можете в рахунку та акті робити посилання на усний договір.

Раді допомогти, звертайтесь ще!