Заголовок тимчасово відсутній

Наразі строк позовної давності призупинений.

Види позовної давності та правила обчислення її строків при здійсненні внутрішньоукраїнських операцій прописані в ЦКУ. Останнім визначено, що загальна позовна давність дорівнює три роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1415). За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ). Своєю чергою, визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності стартує зі спливом строку виконання (абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦКУ). Інакше кажучи, якщо договором чітко визначено, що оплатити чи поставити, припустимо, товар треба 26.12.2024 р., але контрагент в обумовлений строк цього не зробив, то з 27.12.2024 р. теоретично мав би розпочатися відлік строку загальної позовної давності.

У випадку, коли маємо зобов'язання, строк виконання яких не визначений (наприклад, між сторонами договір не укладено взагалі, або він є, але в ньому не погоджено й не зафіксовано строку постачання/оплати товару, з порушенням якого з боку продавця/покупця пов’язано початок перебігу строку позовної давності) або визначений моментом вимоги, то треба керуватися спеціальними нормами ЦКУ (абз. 2 ч. 5 ст. 261, ст. 530). Так, в цьому разі кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (при чому кредитору варто це зробити через пред’явлення дебітору вимоги (претензії), і доцільно це зробити в письмовій (електронній) формі). Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Тоді перебіг позовної давності починається потому, як збіжить цей (семиденний) строк. Тобто в цьому разі з восьмого дня права кредитора вважають порушеними (в разі невиконання боржником протягом 7 днів зобов’язання), відповідно, з цього моменту строк позовної давності за загальним правилом мав би розпочати свій відлік.

Але ще в 2020 р. в Прикінцеві та перехідні положення ЦКУ законодавці додали п. 12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Урядом з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. А, зокрема, загальний строк позовної давності як ми тільки-но вказували зафіксовано в ст. 257 ЦКУ.

Пізніше «карантинна» пауза строків давності була підхоплена (без якихось часових проміжків) призупиненням у зв’язку із воєнним станом (див. п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

Отже, оскільки трирічний строк позовної давності у Вас скоріш за все почав діяти ще під час дії карантину (тобто уже після 12.03.2020 р. — див. постанову КМУ від 11.03.2020 р. № 211), то наразі про його сплив говорити ще зарано. Адже він ще продовжується на період дії воєнного стану. Тому визнання кредиторської заборгованості безнадійною (принаймні через закінчення за нею строку позовної давності) наразі ще не можливе.

До речі, відповідно до п. 5 НП(С)БО 11 - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00#Text зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Отже, в бухобліку кредиторка формально підлягає списанню до складу доходу саме тоді, коли підприємство приймає рішення про те, що воно її більше не погашатиме (це, до речі, з метою оподаткування заборгованість можна визнати безнадійною, зокрема, якщо за нею пройшов строк позовної давності - див. пп. "а" пп. 14.1.11 ПКУ - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20241211#n256). Тобто для бухобліку строк позовної давності як такий взагалі не важливий. Головне, планує підприємство погашати таку кредиторку чи ні.

Раді допомогти, звертайтесь ще!