Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що в разі взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації такою людиною своїх прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Тому питання працевлаштування осіб з інвалідністю закріплені у національному законодавстві. Головними нормативно-правовими актами у сфері регулювання трудових відносин з особами з інвалідністю є: Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Законі України «Про охорону праці». Вони спрямовані на створення для таких осіб можливостей продуктивно працювати і передбачають конкретні механізми їх реалізації. Зазначені закони та похідні від них підзаконні нормативні акти зобов’язують роботодавців створювати спеціальні робочі місця для осіб з інвалідністю і сприяти їх працевлаштуванню з урахуванням особливостей їх можливостей.

Головне обмеження, про яке має пам’ятати роботодавець: роботодавець повинен звернути увагу на протипоказання, встановлені МСЕК, зокрема чи не містять вони заборони на виконання роботи, для якої наймається працівник – особа з інвалідністю.

Якщо робота за пропонованою посадою протипоказана особі з інвалідністю, її не можна приймати на роботу, адже це суперечитиме висновку МСЕК і загрожуватиме життю і здоров’ю такої особи.

(https://kr.dsp.gov.ua/index.php/2763-zapvidpv250917)

Раді допомогти, звертайтесь ще!