Заголовок тимчасово відсутній

Всі складові стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, визначено ст. 9 Закону про відпустки. Відносно періоду робочого року, коли працівник перебував у «відпусці без збереження заробітної плати на період карантину» сказано наступне:

«До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються: … 4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію “дитина з інвалідністю підгрупи А” або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку» (п. 4 ч. 1 цієї статті).

Робимо висновок: якщо при розрахунку тривалості щорічної основної відпустки встановлено, що деякий час впродовж робочого року працівник знаходився у відпусці без збереження заробітної плати на період карантину, то такий період враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій ст. 26 Закону № 504 та ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 до дня набрання чинності Законом № 3494 (до 22.11.2023), зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, а після цієї дати - ні.

Раді допомогти, звертайтесь ще!