Заголовок тимчасово відсутній

Операції з давальницькою сировиною визначено тільки в пп. 14.1.134 ПКУ. Згідно із зазначеною нормою операція з давальницькою сировиною – операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) із метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій із давальницькою сировиною належать операції, у яких сировина замовника на конкретному етапі її перероблення становить не менш як 20 % загальної вартості готової продукції.

При цьому давальницькою сировиною вважають сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі (пп. 14.1.41 ПКУ).

Це визначення в ПКУ надано згідно із Закону № 327, що втратив чинність із 01.06.2012. Однак відповідні виправлення до ПКУ так і не було внесено, зокрема, щодо посилання на двадцятивідсотковий критерій вартості готової продукції.

Цим визначенням (з двадцятивідсотковим критерієм) слід керуватися винятково в податкових цілях. Причому орієнтуватися на нього необхідно тільки в тих випадках, коли ПКУ передбачено спеціальні норми саме для операцій із давальницькою сировиною.
Нині це стосується:

1) критеріїв, відповідно до яких платники податку на прибуток можуть застосовувати нульову ставку (п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). нульову ставку не можуть застосовувати суб'єкти господарювання, які здійснюють виготовлення продукції на давальницькій сировині; Отже, якщо у вас не нульова ставка - це зля вас не має знаення

2) сплати акцизного податку (п. 212.2, п. 216.5, п. 217.2, пп. 222.1.4, пп. 222.1.5 ПКУ);

3) рентної плати за користування надрами для видобутку корисних копалин (п. 252.3, п. 252.11 НКУ).

Якщо ж окремих норм для оподаткування давальницьких операцій немає, їх регламентують загальними правилами, незалежно від того, який відсоток сировини замовника (більше ніж 20 % чи менше) використовують у виготовленні продукції з давальницької сировини.

У ЦКУ взагалі договори давальницької переробки окремо не виділяють і регламентують загальними положеннями глави 61 "Підряд". Такі договори зараховують до договорів підряду з виконанням роботи з матеріалу замовника (ст. 840 ЦКУ).

Також, цей 20% критерій може вплинути на визначення, хто є виробником. Це питання і так невизанчене досить чітко (з визначенняПКУ витікає, що це - виконавець, але з норм пп. 14.1.235 ПКУ, це йдеться про сільгоспвиронбника, вітікає, що і замовник може бути виробником) . Згідно з п. 83 Класифікації № 396 (методичні вказівки до КВЕД) https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0396832-11замовник, який у повному обсязі залучає зовнішні ресурси для здійснення процесу трансформування сировини в продукцію, має бути класифікований як виробник тільки в тому разі, якщо він володіє сировиною, що використовується як вхідні ресурси до виробничого процесу (і отже, є власником кінцевого продукту).

Отже, якщо визначення, хто є виробником, принципове, є певні ризики, що через невелику долю сировини податкова не буже вважати виробником замовника.(тобто не вважатиме це власною продукцією замовника) Але, якщо таке визначення не принципове - то доля сировини не впливатиме на цю операцію.

Раді допомогти, звертайтесь ще!