Заголовок тимчасово відсутній

Ви можете залишити означений договір позики так як є, тобто простроченим.

1. Відразу скажемо, що наразі в р. III ПКУ - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n2502 немає спецправил (в т.ч. податкових різниць) для операцій з поворотною фіндопомогою. Тому її слід обліковувати в податково-прибутковому обліку за правилами бухобліку. До речі, вказували на це й контролери у категорії 102.02 ЗІР - https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=34720.
Згідно з нацстандартами суми, які позичальник відповідно до договору повинен повернути у визначений строк позикодавцю, є зобов’язаннями (п. 5 НП(С)БО 11 - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00#o14). При цьому ані доходи в сумі отриманої позики, ані витрати при її поверненні позичальник не повинен визнавати (п. 5 НП(С)БО 15 - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99#Text, пп. 9.3 НП(С)БО 16 - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#Text).
Тобто отримання короткострокової позики (тобто тої, в якої строк погашення менше 12 місяців з дати балансу) позичальник в бухобліку показує шляхом збільшення своїх зобов’язань (наприклад, запис може бути таким: Дт 311 Кт 377, 685). Відповідно її погашення (нехай навіть не у строк, передбачений договором) в бухобліку проводять тільки як «закриття» раніше визнаного зобов’язання (Дт 377, 685 Кт 301, 311).
Також зауважимо, що згідно з п. 9 НП(С)БО 11 тільки довгострокові зобов'язання (тобто ті, у яких строк погашення більше 12 місяців з дати балансу) треба відображати в балансі за їх теперішньою (тобто дисконтованою) вартістю. При цьому вид заборгованості (тобто вона короткострокова чи довгострокова) слід визначати на момент її виникнення. Тобто зобов’язання вважають довгостроковим, якщо від початку договірний строк його погашення був більше 12 місяців. Наприклад, якщо за договором погасити кредиторську заборгованість підприємство мало, приміром, через рік чи півтора. Якщо ж згідно з договором погасити заборгованість підприємство мало в коротші за рік строки, то вона має статус короткострокової. Відповідно дисконтувати її згідно з національними стандартами не потрібно. Той факт, що позику не повернули протягом 1 року, надає їй статусу простроченої заборгованості (тобто такої, за якою минув договірний строк), але ніяк не довгострокової. Тому формально вона не підлягає дисконтуванню ані на етапі її виникнення, ані після спливу 365 днів з моменту її отримання. Погоджуються із такою позицією і суди (див., наприклад, постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 19.04.2021 р. № 640/14503/19 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/96538330).

Отже, Ви можете просто лишити все як є. Тобто залишити такий договір, а відповідно й позику, отриману за ним, простроченими. Відповідно це, як ми вже вказали, не спричинить ніяки ані бухгалтерських, ані податкових наслідків. Хоча, мусимо вказати, що оскільки строк прострочки у Вас чималенький (аж три роки), то все рівно не можна виключати вірогідності того, що податківці під час перевірки можуть намагатися донарахувати в означеному разі "дисконтні" наслідки, мотивуючи це тим, що фактичено під короткострокову замасковано довгострокову позику. Тому, якщо так станеться, то можна спробувати "відбитися" від таких донарахувань у судді, посилаючи на наведені нами вище аргументи.

2. Можна оформити відступлення права вимоги. Так, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦКУ - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2654 кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно із до ч. 1 ст. 514 ЦКУ в такому разі до нового кредитора переходять права первісного у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо іншого не встановлено договором або законом.

Операцію з відступлення права вимоги оформлюють договором, який між собою укладають кредитори — старий і новий. Участь у ньому боржника не обов’язкова. Згода останнього теж не потрібна, за винятком, коли про неї прямо згадано в основному договорі (ч. 1 ст. 516 ЦКУ).

Тобто, для того, щоб право на отримання позики перейшло до нового засновника, треба аби "старий" засновник та "новий" засновник підписали договір про відступлення права грошової вимоги. В такому разі погашати борг за позикою Ви будете вже "новому" засновнику.

Раді допомогти, звертайтесь ще!