Заголовок тимчасово відсутній

як обумовлено ст. 6 Закону про ЗЕД, при експорті послуг (окрім транспортних) ЗЕД-договір може укладатися: шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти), або шляхом обміну електронними повідомленнями, або іншим способом, зокрема шляхом виставляння рахунку (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. До речі, про те, що законодавством України не встановлено обов’язків укладати ЗЕД-договір у письмовій формі, зокрема при наданні резидентом послуг нерезидентам через мережу Інтернет (а такий договір можна укласти будь-яким зі згаданих способів), говорять і податківці (БЗ 112.04).

Тому у ЗЕД-сфері можливе ведення спрощеного документообігу IТ-послуг. І замість трьох документів (договору / рахунку / акта виконаних робіт) достатньо інвойсу (тобто рахунку на оплату з прописаними умовами правочину). Але тільки за умови, що такий інвойс оплачений і містить усі обов’язкові реквізити первинного документа, що розкривають відомості про госпоперацію. Загалом, достатньо мати платіжку й інвойс (який, по суті, замінює собою договір).

Тому зазвичай інвойс містить умову про те, що він є пропозицією укласти договір, а оплата за ним є згодою на таку пропозицію, підтверджує виконання робіт/послуг у повному обсязі та їх прийняття замовником, а також слугує підтвердженням того, що сторони взаємних претензій одна до одної не мають. Таким чином оплачений інвойс підтверджує, що правочин є завершеним. З тим, що при оплаченому інвойсі (рахунку-фактурі) можна обійтися без акта наданих послуг, оскільки інвойс після оплати стає повноцінним первинним документом, згодні: Мінфін (листи Мінфіну від 22.08.2017 № 35210-07/23-3364/2658 і від 16.02.2017 № 31-11410-06-5/4339) і податківці (лист ГУ ДПС у м. Києві від 26.02.2021 № 719/ІПК/26-15-04-09-11).

Раді допомогти, звертайтесь ще!