Заголовок тимчасово відсутній

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів регулюють три Закони:

Закон № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг»;
Закон № 675-VIII «Про електронну комерцію»;
Закон № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».
Окрім того, про можливість складення первинних документів у електронній формі та вимоги до них говорить і Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.5 Закону № 851-IV «електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа». При цьому хоча він створюється, передається і зберігається електронними засобами, його можна перетворити у візуальну форму, якою є «відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною».

З точки зору ЦК України договір укладений в електронній формі вважається таким, що укладений у письмовій формі. А тому додаткова угода, укладена в електронній формі, до договору, укладеному в письмовій формі, з точки зору ЦК України вважається такою, що укладена в письмовій формі. Іншими словами законодавець з точки зору юридичних наслідків не розмежовує договір, укладений на папері, та електронний договір. А тому договір, укладений на папері, цілком може бути «закритий» шляхом укладення додаткової угоди в електронній формі.

Якщо договором не закріплена обов’язковість електронного документообігу між сторонами, контрагент вправі не прийняти направлений йому електронний документ та наполягати на оформленні саме паперового первинного документу.

Якщо ви тільки складаєте договір з контагентом, то він може бути складений відразу у електронному вигляді.

Раді допомогти, звертайтесь ще!