Заголовок тимчасово відсутній

ЗЕД-договір для експорту послуг може укладатися не лише у письмовій формі, але й електронній, а для деяких послуг, зокрема крім транспортних, допускається використання публічної оферти чи виставлення рахунку (інвойсу), як передбачено частиною 2 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". У випадку, якщо нерезидент приймає рахунок-фактуру і сплачує його, це може слугувати підтвердженням надання послуг і не потребує складання окремого акта приймання-передачі (лист Мінфіну від 16.02.2017 р.). Такий підхід значно спрощує документування операцій, що часто є зручним для іноземних замовників, які звикли вести облік за інвойсами без додаткових актів.

Документами, які підтверджують факт оплати за послуги, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий або касовий чек, виписка з банківського рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. При цьому необхідно враховувати ризики використання інвойсу як основного підтверджувального документа. Серед основних ризиків - можливі спори щодо умов надання послуг, відповідальності за порушення домовленостей, правовий статус у разі виникнення судового спору, а також нечіткість обсягу виконаних послуг. Тому для разових або несистемних послуг інвойс може бути зручним рішенням, однак для надання послуг на постійній основі рекомендується укладати детальний контракт із визначенням правової бази, умов розрахунків та врегулювання можливих суперечок.

Крім того, відображення доходу від іноземних замовників залежить від дати події, яка визнається першою для цілей бухгалтерського обліку, відповідно до норм Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (НП(С)БО 21). Якщо першою подією було отримання передоплати від нерезидента, дохід визнається за офіційним курсом НБУ на дату надходження коштів на рахунок підприємства. У разі часткового надходження передоплат, дохід розподіляється відповідно до суми кожного авансового платежу, з урахуванням курсу на дату його надходження (пункт 6 НП(С)БО 21).

Якщо ж першою подією було фактичне надання послуги, зафіксоване інвойсом чи іншим документом, дохід відображається за курсом НБУ на день підписання такого документа (пункт 5 НП(С)БО 21). Для випадків, коли укладено інвойс як підтвердження виконаних послуг, дата виставлення рахунку нерезиденту може вважатися датою визнання доходу, якщо відбулася фактична передача результату послуги. Після відображення операції з надання послуг на субрахунку 362 з’являється монетарна заборгованість (тобто заборгованість, яка погашатиметься коштами). За цією заборгованістю на кожну дату балансу і на дату здійснення господарської операції (погашення заборгованості) потрібно нараховувати курсові різниці (п. 7, 8 П(С)БО 21)

Стосовно гарантійних платежів: якщо клієнт вносить аванс чи гарантійний платіж, який не є оплатою за конкретну послугу, то він не вважається доходом і відображається у бухгалтерському обліку як зобов’язання до моменту надання послуг. Тільки після того, як послуга буде надана або зобов’язання з гарантійного платежу зміниться на оплату, така сума може визнаватися доходом. Таким чином, гарантійний платіж обліковується як аванс або як зобов'язання, а не як дохід, поки не буде виконано умов договору або не надано відповідних послуг.

Раді допомогти, звертайтесь ще!