Заголовок тимчасово відсутній

Тообто, як можна зрозуміти із питання, це різні випадки . Так, на мій погляд слід заключити різні догвори. Хоча б тому, що у разі коли нередиент виступає перевізником, виникає питання податку на фрахт, а коли виступає експедитором - виникє ПДВ на його послуги, тобто там суттєво різні умови оподаткування.

Згідно з п.п. 14.1.260 ПКУ фрахт являє собою винагороду (компенсацію), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Це означає, що підприємство – резидент України не нараховує ПДВ на отриману послугу, не складає ПН при постачанні послуг з перевезення нерезидентом., але може виникнути податок на фрахт, як податок на доходи нерезидента. Доходи у вигляді фрахту належать до доходів нерезидента з джерелом їх походження з України (п.п. «г» п.п. 141.4.1 ПКУ). При цьому сума фрахту, яка виплачується нерезиденту за договором фрахту, оподатковується за ставкою 6 % у джерела виплати таких доходів і за рахунок цих доходів (п.п. 141.4.4 ПКУ). Тобто коли винагорода за перевезення потрапляє під визначення фрахту і виплачується нерезиденту — то із суми фрахту доведеться утримати податок за ставкою 6 %, а суму, що залишилася, перерахувати нерезиденту-перевізникові.

При цьому експедитори, які виплачують винагороду (фрахт) перевізникові-нерезиденту, повинні пам’ятати, що отримані від замовника кошти для них по суті транзитні. Тому всі доходи і витрати за ними, у тому числі пов’язані з курсовими різницями і купівлею-продажем валюти для виплати винагороди перевізникові-нерезиденту, не впливають на фінрезультат експедитора. Експедитор відносить їх на розрахунки із замовником (субрахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»).

Алое, якщо міжнародними угодами визначено інше, податок на фрахт може і не застосовуватися: нерезидент повинен надати документ — довідку (або її нотаріально посвідчену копію), яка підтверджує, що він — резидент країни, з якою Україна уклала договір про уникнення подвійного оподаткування (п. 103.4 ПКУ). і також обов'язковою умовою є те, що нерезидент має бути бенефіціарним (фактичним) одержувачем (власником) доходу. Тобто бути особою, яка має право на отримання доходу, звільненого від оподаткування міжнародним договором. Виняток: агенти, номінальні одержувачі доходів та особи, які є посередниками щодо таких доходів (п. 103.3 ПКУ).

У договрі із нерезеднтом як з експедитором, як було зазнчено в попередній відповіді на Ваше перше питання, слід враховувати, що:

Місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – для фізичної особи – місце його постійного чи переважного проживання (пп. «ж» п. 186.3 ПКУ).

Ця норма застосовується в загальному випадку щодо всіх послуг, які отримані експедитором-нерезидентом. Отримувачем послуг відповідно до наведеної умови є резидент, тому така операція є об’єктом оподаткування ПДВ.

Податкові зобов’язання за операціями з постачання таких послуг нараховуються отримувачем послуг від нерезидента виходячи з вартості експедиторської винагороди у порядку, визначеному ст. 208 ПКУ. у разі якщо експедитором виступає нерезидент та місцем постачання товару є митна територія України, то на дату виникнення податкових зобов’язань з міжнародного перевезення отримувач послуг (резидент України) на підставі ст. 208 ПК України виписує податкову накладну на вартість транспортно-експедиторських послуг із нарахуванням ПДВ за ставкою 20 %

Щоо посередницьких послуг, які виставляє експедитор нерезиднет експедитору -резиденту, тобто для нерезидента - щодо транзитних сум, відповідно до підпункту «к» п.п. 141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України вони не є об’єктом оподаткування, і не є фрахтом.

Тому, на мій погляд, це договори із різними умовами, і тому мають бути укладені окремо.

Раді допомогти, звертайтесь ще!