Заголовок тимчасово відсутній

Так, правовласник торговельної марки може передати її на безоплатній основі іншій юридичній або фізичній особі, оскільки чинне законодавство не містить заборон щодо таких дій.

Торговельні марки є об'єктом права інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 420 ЦКУ, ч. 1 ст. 155 ГКУ). Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 ЦКУ).

Згідно із ч. 8 ст. 16 Закону № 3689, власник свідоцтва має право надати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір має містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію і строк, на які дозволено її використання, та умову, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою за якість товарів і послуг власника свідоцтва, й він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

У зазначеній нормі, яка регламентує особливості укладення ліцензійного договору на використання торговельної марки, плата за передану торговельну марку не є обов'язковою умовою, тобто договір може бути і безоплатним.

Об'єкт нематеріальних активів, отриманий у користування, обліковується користувачем (ліцензіатом) на позабалансовому рахунку, виходячи із розміру винагороди, встановленого в договорі. Платежі за надане право використання інтелектуальної власності у вигляді періодичних платежів, обчислених у порядку і строки, встановлені договором, включаються користувачем (ліцензіатом) до витрат звітного періоду (п. 2.14 Методичних рекомендацій №1327 з обліку НМА).

Отже, безоплатне надання ліцензії на використання торговельної марки не призводить до збільшення активів підприємства, а відповідно, і до виникнення доходів.

Також, оскільки договором не передбачається оплата за надання ліцензії, в обліку підприємства відсутні й витрати.

Щодо зворотної передачі, тобто від підприємства, яке є власником ТМ, до фізичної особи на безоплатній основі, ситуація є неоднозначною. Для фізичної особи виникає додаткове благо від безоплатно наданих послуг, що може спричинити оподаткування.

Щодо ПДВ: у разі безоплатного використання ТМ правила оподаткування ПДВ роялті при безоплатному отриманні прав на використання торговельної марки не застосовуються.

Однак, безоплатне отримання прав на використання торговельної марки вважається постачанням послуг у розумінні ПКУ, що підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах. ДПС опосередковано згадує про необхідність нарахування ПДВ у консультації №1427/6/99-00-07-03-02-06/ІПК від 07.04.2020 р. При цьому підприємство повинне визначити базу оподаткування на рівні звичайної ціни.

Хоча положення ПКУ не містять норм щодо формалізованої процедури доведення факту, що договірні ціни не відповідають ринковим, спроба довести ринкову нульову ціну може бути ризикованою.

Навпаки, у разі, якщо власником ТМ є фізична особа, безоплатна передача прав не призводить до необхідності нарахування ПДВ.

Отже, більш безпечним та зручним варіантом є, коли ТМ зареєстрована на фізичну особу, а остання передає її безоплатно підприємству. У такому випадку жодних податкових наслідків ні для кого не виникне.

Раді допомогти, звертайтесь ще!