Заголовок тимчасово відсутній

За нормою ст.51 КЗпП Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.

Тобто роботодавець повинен встановити норму робочого часу для працівників, що мають дітей з інвалідністю, що буде менше загальновстановленої для посади працівника й закріпити цю норму локальними документами- в Кол.договорі, Положенні про оплату праці або наказом керівника.

Зарплата у разі встановлення скороченого робочого часу виплачується на рівні ставки (окладу) за повну відпрацьовану норму працівником.

Встановлення скороченого робочого часу можливо за ініціативою працівника- він пише заяву на керівника, керівник погоджує зміни в локальні документи з представником колективу або проф.спілкою, або за ініціативою роботодавця- керівник ініціює внесення змін й погоджує з проф.спілкою.

Також можливий варіант встановлення працівнику неповного робочого часу за його заявою. В цьому випадку зарплата буде виплачуватись пропорційно відпрацьованому часу. Достатньо заяви працівника й наказу керівника.

Таким чином, різниця між встановленням скороченого робочого часу й неповного робочого часу полягає в оформленні й різниці в оплаті. Наприклад, оклад працівника 10000грн, при скороченому робочому часі, що буде погоджений з проф.спілкою, працівник має працювати 7-денний 35-годинний тиждень, отримає оклад 10000грн. При неповному робочому часі при 35-годинному тижні отримає 10000/8*7=8750грн.

Раді допомогти, звертайтесь ще!