Заголовок тимчасово відсутній

З

У разі відсутності в договорі інших застережень оплачений простій є штрафом за невиконання замовником своїх зобов'язань за договором. Це випливає з норм ст. 920 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) та ст. 307 Господарського кодексу України (далі — ГКУ). До того ж, якщо в договорі необхідність його оплати (зокрема, понаднормативного простою) визначена тією частиною договору, яка регулює відповідальність сторін.

Якщо в договорі прописано, що оплата понаднормативного простою є відповідальністю замовника за порушення своїх зобов'язань, такий простій розглядається як штраф. Його стягують у розмірі, визначеному договором.

Відповідно, замовник, з вини якого виник простій, зобов'язаний оплатити його суму. Так, ч. 2 ст. 11 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) зазначає, що відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-яку шкоду, спричинену відсутністю, недостатністю або неправильністю документів, необхідних для митних та інших формальностей, за винятком випадків вини перевізника.

Про те, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення в строк, зазначений у договорі, транспортних кодексах, статутах або правилах, йдеться в ч. 1 ст. 313 ГКУ. Водночас перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини (ч. 2 ст. 313 ГКУ). Якщо таке прострочення сталося з вини замовника, а договором передбачена відповідальність за це, замовник зобов'язаний сплатити штрафні санкції (ст. 920 ЦКУ).

На практиці простій часто не розглядається як порушення виконання зобов'язань, а як окрема послуга. За понаднормовий простій із вини замовника (або через незалежні обставини) у договорі перевезення може бути встановлений окремий тариф. Таким чином, оплата за простій розглядається як плата за додаткову послугу перевізнику. Жодних обмежень щодо переліку додаткових послуг, які може надавати перевізник згідно з договором перевезення вантажу автотранспортом, чинне законодавство не встановлює (абз. 2 ч. 2 ст. 908 ЦКУ).

Про порядок оплати простою слід чітко зазначити в договорі або в додатку до нього. Рекомендується визначити, скільки коштує хвилина або година простою автомобіля. Нормативні терміни перевезення та інші операції (зокрема, навантажувально-розвантажувальні) можна встановити в заявці-замовленні на перевезення, оскільки вона є невід'ємною частиною договору. Їх перевищення сигналізуватиме про застосування іншого тарифу для оплати послуги.

Документами, які можуть підтвердити простій автотранспорту на митниці, є міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), митна декларація (особливо якщо простій рахується подобово, оскільки митна декларація містить дати подання та завершення митного оформлення) тощо. У випадку, якщо митного оформлення не було, можливе оформлення листа (карти) простою.

Водій підтверджує простій перед своєю організацією — перевізником, а перевізник оформлює вимогу щодо оплати простою згідно з умовами договору перевезення. Це може бути оформлено додатковою угодою, актом (картою) простою або, якщо в договорі чітко визначено розмір штрафних санкцій, достатньо листа-повідомлення, оскільки умови вже зазначені в договорі, а лист підтверджує настання таких умов. На підставі листа може бути оформлена додаткова угода або акт.

У разі незгоди підприємство може звернутися до суду з оскарженням, а контрагент надаватиме свої докази щодо того, що простій дійсно мав місце.

Раді допомогти, звертайтесь ще!