У разі направлення працівника у відрядження оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку (ч. 4 ст. 121 КЗпП). Ці гарантії поширюються як на основних працівників, так і на сумісників. Прое якщо за сумісництвом працівника у відрядження не направляли, то й оплачувати час відсутності його на роботі не потрібно. Це підтверджують фахівці Мінсоцполітики в листі від 23.04.2013 № 146/13/133-13 та Мінфіну в листі від 29.12.2007 № 31-18030-07-27/29310. В такому разі на період відрядження за основною посадою суміснику роботодавець може надати щорічну відпустку, особливо якщо у нього є невикористані дні такої відпустки.Також сумісник може оформити відпустку без збереження зарплати за згодою сторін на час воєнного стану. Якщо ж працівник одночасно відряджається з основного місця роботи і з місця роботи за сумісництвом. У цьому випадку вимоги ч. 4 ст. 121 КЗпП повинні виконуватись за обома місцями роботи

Раді допомогти, звертайтесь ще!