Заголовок тимчасово відсутній

Особа з інвалідністю має право на робочий час меншої тривалості, якщо це передбачено ІПР або вказано в довідці МСЕК, і в цьому випадку роботодавець не має права відмовити. Але в такому випадку зарплата рахується пропорційно відпрацьованому часу .

Статтею 172 Кодексу законів про працю України, особі з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці. Якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня, роботодавець на прохання працівника зобов’язаний встановити йому неповний робочий час. Для цього працівник повинен подати заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видати відповідний наказ.

У разі незгоди працівника на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день. Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів. Роботодавець зобов’язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник. Оплата праці у цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Про це розповідали фахівці Держпраці https://smu.dsp.gov.ua/news/trudovi-prava-osib-z-invalidnistiu/

Раді допомогти, звертайтесь ще!