Заголовок тимчасово відсутній

Щоб оформити компенсацію, працівникові досить подати заяву з проханням дозволити використовувати власний автомобіль під час виконання трудових обов'язків, а керівнику — видати відповідний наказ про компенсацію.

У Кодексі законів про працю України немає згадки про компенсацію працівнику за використання його власного автомобіля в господарській діяльності підприємства. У статті 125 «Компенсація за зношування інструментів, що належать працівникам» йдеться лише про інструменти фізичної особи, за зношування яких вона має право отримати компенсацію. Автомобіль не є інструментом, тому застосування цієї норми Кодексу законів про працю України для компенсації за його використання є неправильним.

Якщо звернутися до Цивільного кодексу України, то домовленість між підприємством і працівником про використання автомобіля та компенсацію за це не підпадають під визначення жодного з видів договорів, передбачених Цивільним кодексом України.

З іншого боку, частина перша статті 6 Цивільного кодексу України дозволяє сторонам укладати договори, не передбачені актами цивільного законодавства, але які відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Тому, якщо сторони домовляться, вони можуть укласти договір компенсації. Оскільки законодавство не регулює порядок укладення такого договору, підприємство має право встановити його самостійно у внутрішньому локальному акті.

Існує два підходи до документального оформлення відносин у такому випадку — «договірний» та «за заявою». Тобто можна укласти договір про виплату компенсації за використання автомобіля працівника, в якому встановити розмір компенсації та періодичність її виплати. Також можна не укладати письмового договору, а на підставі заяви працівника про використання власного автомобіля в службових цілях видати наказ керівника про можливість такого використання та виплату компенсації.

У такому випадку директор може звернутися до самого себе з заявою і видати наказ про призначення собі компенсації. Оскільки мова не йде про укладення договорів, то не має значення, що директор є одночасно заявником та видавцем наказу: він виконує розпорядчі функції й видає накази щодо себе так само, як і щодо інших працівників (на призначення, звільнення, зарплати та інші виплати тощо).

Така компенсація, призначена за наказом, є об'єктом оподаткування ПДФО та військовим збором, але не є об'єктом для нарахування єдиного внеску відповідно до положень Переліку 1170 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1170-2010-%D0%BF#Text, де в п. 11 чітко зазначено, що це не є базою для ЄСВ.

: 11. Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту.

Раді допомогти, звертайтесь ще!