Заголовок тимчасово відсутній

Досить часто супутником списання ОЗ є відходи, які умовно можна розділити на 3 групи:

1. відходи, які неможливо у подальшому використовувати в господарській діяльності. Такі відходи не відповідають визначенню активу, не оприбутковуються на баланс та не утворюють економічних наслідків;
2. відходи, які можливо використовувати в господарській діяльності, наприклад запчастини для іншого обладнання або металобрухт. Такі відходи оприбутковуються на баланс як запаси за чистою вартістю реалізації;
3. відходи, які потребують обов’язкової утилізації в спеціальному порядку. Такі відходи не відповідають визначенню активу, а вартість послуг з утилізації, є витратами поточної діяльності. Ці відходи зазвичай обліковують на позабалансі до моменту їх передачі на утилізацію.

Що стосується першої групи, то вони не відповідають визначенню активу, наведеному у НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а тому не оприбутковуються на баланс та не призводять до виникнення ані доходів, ані витрат.

У другій групі доцільно окремо виділити металобрухт у зв’язку з особливостями його обліку та реалізації. Так, відповідно до ст. 4 Закону №619-XIV, металобрухт підлягає обов’язковому здаванню спеціалізованим підприємствам, які оформляють акт приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. Тому рекомендуємо заздалегідь знайти, кому й куди його здавати, та оформити це документально.

На третю групу розповсюджується дія Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 р. №187/98-ВР, відповідно до п. «є» ст. 17 якого підприємства зобов’язані або самостійно знищувати відходи, або передаватися на утилізацію відповідним організаціям. За нашою оцінкою, доцільніше користуватися послугами спеціальних організацій, адже це дозволяє зменшити ризики донарахувань з боку податкових органів.

Яскравим прикладом може слугувати списання комп’ютерного обладнання, яке може містити в невеликій кількості дорогоцінні метали, а відтак на нього розповсюджується дія Методрекомендацій №780. Кількість дорогоцінних металів зазвичай вказується в паспорті обладнання, але для комп’ютерів та ноутбуків не завжди це є актуальним.

Тому розділ VII Методрекомендацій №780 дозволяє робити запис в облікових документах про можливість наявності в основних засобах дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, вміст яких буде визначено після списання та переробки.

Раді допомогти, звертайтесь ще!