Заголовок тимчасово відсутній

Норму щодо зняття з обліку фізичної особи — підприємця в разі її смерті містить пп. 1 п. 11.18 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 (далі — Порядок № 1588).
Так, підставою для зняття ФОПа з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності підприємця у зв’язку з його смертю. Дата зняття з обліку ФОПа відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
На сьогодні податкові органи, органи статистики, Пенсійний фонд інформацію про припинення діяльності ФОПа у зв’язку з його смертю отримують від державного реєстратора через електронну систему обміну інформацією між державними структурами. Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у зв’язку з його смертю, а також відомості відповідної реєстраційної картки є підставою для зняття його з обліку в контролюючих органах.

Зважаючи на це, родичі (спадкоємці) померлого підприємця не повинні подавати жодних заяв про його зняття з обліку в контролюючих органах.
Водночас якщо родичі (спадкоємці) дізнаються, що в силу якихось причин у Державному реєстрі немає інформації про припинення діяльності померлого підприємця, вони можуть самостійно подати контролюючому органу копію свідоцтва про смерть ФОПа. У такому випадку контролюючий орган надсилає державному реєстратору копію свідоцтва про смерть фізичної особи — підприємця для вжиття заходів, пов’язаних із припиненням його підприємницької діяльності (пп. 8 п. 11.18 розділу ХІ Порядку № 1588).
У той же час слід зазначити, що Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі — Закон № 755) тепер визначено такі особливості припинення державної реєстрації ФОПа у зв’язку зі смертю.
Частиною четвертою ст. 18 Закону № 755 передбачено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця подається, зокрема, копія свідоцтва про смерть фізичної особи — у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у зв’язку з її смертю або оголошенням її померлою (крім випадку, якщо відомості про смерть фізичної особи містяться в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян). А частиною четвертою нової ст. 25-1 цього Закону встановлено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем у зв’язку з її смертю або оголошенням її померлою проводиться програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру в разі отримання у порядку інформаційної взаємодії відповідних відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

В загальному випадку припинення діяльності ФОПа законодавством передбачено подання звітності до дати закриття (включно). Однак якщо діяльність ФОПа припиняється через його смерть, то ПКУ не передбачає обов’язку подання спадкоємцями податкової звітності за останній звітний період, на який припадає дата смерті підприємця. Це стосується як звітності про доходи самого ФОПа, так і найманих працівників, якщо б вони в нього були (зокрема, Єдиного звіту).
Відповідно до пп. 37.3.2 ПКУ смерть фізичної особи (в т. ч. фізичної особи — підприємця) є підставою для припинення податкового обов’язку, але не позбавляє від його виконання.
У разі смерті платника податку податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів (п. 162.3 ПКУ). Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який припадає смерть такого платника податку. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає. Таким чином, за наявності доходів, про які контрагенти ФОП повідомлять податкову шляхом подання розрахунку, податкова може самостійно нарахувати податок. Вплинути на цей процес у спадкоємців можливості немає, тому що звітність їм подати неможливо.
Згідно з пп. 97.4.4 ПКУ особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи, яка померла, або визнана судом безвісно відсутньою, або оголошена померлою чи визнана недієздатною, є особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи.
Також у п. 99.1 ПКУ вказано, що:
виконання грошових зобов’язань фізичної особи — підприємця в разі її смерті здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття (абзац перший п. 99.1 ПКУ);
після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями спадкоємців (абзац третій п. 99.1 ПКУ). Отже, якщо податковою будуть наразовані податки, спадкоємцям про це стане відомом в момент прийняття спадщини, та вони у разі її прийняття мають сплатити несплачені податки за останній звітний період.
Відповідальними за погашення податкового боргу фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою, є особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи. Після закінчення строку прийняття спадщини податковий борг ФОПа стає податковим боргом спадкоємців, які прийняли спадщину пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця.
Зважаючи на те, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (тобто як борги, так і переплати), спадкоємці померлого ФОПа мають право повернути зайво сплачені підприємцем суми податків.
Для цього спадкоємцю (спадкоємцям) слід протягом 1095 днів з дня виникнення надміру сплаченої суми подати до податкового органу заяву про повернення надміру сплачених ФОПом сум податків (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків річної декларації про доходи).
Пунктом 43.1 ПКУ встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику тільки за відсутності в нього податкового боргу. Тобто якщо у померлого підприємця залишились і податковий борг за одним (або більше) платежем, і переплата за іншим (іншими), то повернення спадкоємцю надміру сплачених коштів буде проводитись лише після повного погашення ним податкового боргу ФОПа (п. 43.2 ПКУ). ЄСВ , зайво слапчений - повернутий бути не може, бо він повертається тільки платникам ЄСВ, а категорія «спадкоємець» не вказана у переліку платників ЄСВ, а отже, на спадкоємця не поширюються права та обов’язки платника ЄСВ, і тому у разі смерті ФОПа — платника ЄСВ його спадкоємець не має права на повернення надміру або помилково сплачених сум ЄСВ.
Як зазначалося вище, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ). Тобто не майно або речі, а саме права та обов’язки, за якими спадкоємцю ФОПа можуть «дістатися» як його борги перед замовниками, так і борги замовників перед підприємцем.
Якщо у ФОПа були борги перед замовниками, спадкоємець отримує обов’язки з їх погашення. Якщо у замовників були борги перед ФОПом, то, за логікою, спадкоємець має отримати право на їх погашення, але ЦКУ не містить норм щодо того, яким чином та в який строк спадкоємцю можна стягнути з дебіторів кошти, які вони були винні померлому ФОПу. Також немає роз’яснень офіційних органів з цього питання.

Раді допомогти, звертайтесь ще!