Заголовок тимчасово відсутній

Відповідальність за неповідомлення працівника про звільнення його з основного місця роботи за місцем роботи за сумісництвом не виникає.

Ст.43 Конституції України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4303 гарантує право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку громадянин вільно обирає або на яку вільно погоджується. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч.2 ст. 21 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n123 ).

Наразі працівник сам обирає яке місце роботи буде основне. За нормою п.12 ст.1 Закону №2464 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#n9 основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі. На думку Мінпраці, якщо немає основного місця роботи, то не може бути й роботи за сумісництвом (лист Мінпраці від 13.10.2004 р. № 36-298). Проте трудове законодавство не містить обов’язку роботодавця за сумісництвом перевіряти, чи є у працівника основне місце роботи (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 р. № 198/06/186-15).

Технічно неможливо перевести працівника з сумісництва на основне, тому директора спочатку необхідно звільнити з роботи за сумісництвом, а потім прийняти- за основним місцем роботи.

Раді допомогти, звертайтесь ще!