Заголовок тимчасово відсутній

1.Законодавство не визначає максимальні терміни відрядження по Україні та за кордон. В постанові КМУ від 02.02. 2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF#Text визначено граничні терміни відрядження для тих, хто має державне фінансування. На ці терміни можуть орієнтуватися звичайні комерційні підприємства. Строк одного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів (п.6 постанови № 98). Строк відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, здійснення шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, проведення гастрольних та інших культурно-мистецьких заходів, не повинен перевищувати один рік.

2.Перелік документів, що підтверджують перебування працівника у відрядженні ,в т.ч за кордоном наведені в п. 170.9 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 Це - транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки); документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси; документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів; інші документи, що засвідчують вартість витрат. Якщо відрядження відбувається до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд) підтвердними документами є відмітоки прикордонних служб про перетин кордону, проїзні документи, рахунки на проживання та/або будь-які інші документи, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні). Якщо працівник буде і надалі перебувати і надалі за кордоном доцільно видати наказ або на продовження відрядження (приміром, виконання інжинірингових робіт до року) або видати новий наказ про відрядження. Так, це буде без повернення в Україну і нового виїзду за кордон. Максимум «негативу» від такої ситуації під час податкової перевірки, податківці можуть намагатися оподаткувати компенсацію та такому відрядженню у працівника ПДФО\ВЗ. Адже не було повернення\вибуття у відрядження

3. Граничний термін звітування по відрядженню визначений в пп.170.9.4 ПКУ – до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку завершує таке відрядження. Підприємство можу встановити більш короткі терміни звітування або залишити цей довгий граничний термін. Видача добових має бути до початку відрядження. В наведеній ситуації це буде платіжна картка. Отже обмежень видачі авансу звітуванням не діє.

Раді допомогти, звертайтесь ще!