Заголовок тимчасово відсутній

У законодавстві немає вимог щодо обов"язкового складання калькуляції собівартості, до того ж, вона не є первинним документом, оскільки не підтверджує господарську операцію.

З іншого боку, первинних документів, отриманих від постачальника, замало для підтвердження витрат періоду - мають бути норми списання матеріалів, перелік прямих витрат (зазвичай наводиться в обліковій політиці). Часто буває так, що під час реалізації ще не відома фактична собівартість, і тоді використовують планову, а потім в кінці звітного періоду доводять її до рівня фактичної собівартості.

Тобто треба мати якщо не калькуляцію, то інші документи, за якими можна розрахувати суму собівартості реалізованої продукції або послуг. Якщо в договорі чітко прописано собівартість сировини та її кількість, то ці складові собівартості підтверджені. Але, крім них є заробітна плата, амортизація і накладні витрати. В принципі, якщо є перелік прямих витрат і на кінець періоду всі замовлення виконані (немає сальдо рах.23), то розраховувати нічого - це і є виробнича собівартість. А от якщо є незавершене виробництво (рах.23), то треба якось розрахувати цю суму, оскільки вона не є витратами.

Умовний ПДВ нараховувати немає підстав - навіть продаж нижче собівартості це господарська діяльність (п.14.1.36 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 ), бо дохід все-таки є. Також немає і податкових різниць. Отже, головне - мати документальне підтвердження і розрахунки (бухдовідки) суми собівартості реалізації.

Раді допомогти, звертайтесь ще!