Заголовок тимчасово відсутній

Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ (ч. 1 ст. 332 ЦКУ).

Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.

Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором (ч. 3 та 5 ст. 332 ЦКУ).

Положеннями ч. 2 ст. 837 ЦКУ передбачено, що на виготовлення, обробку, переробку речі може укладатися договір підряду.

Відповідно до ст. 840 ЦКУ у разі виконання роботи з матеріалу замовника, підрядник несе відповідальність за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Крім того, у договорі підряду мають бути встановлені:

норми витрат матеріалу;

строки повернення залишку матеріалу та основних відходів;

відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Підрядник також несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу. На виконання вимог ст. 15 ГКУ у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови. Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для суб'єктів господарювання, якщо обов'язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами, рщо регалментують пенву продукцію.

Технічні умови в п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону «Про стандартизацію» визначені як нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Тому звіт про використання матеріалу замовника може бути оформлений за типовою формою №М-23 або довільною із зазначенням обов’язкових реквізитів, встановлених ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

До звіту доречно додати примірники лімітно-забірних карток (ф. № М-8 та М-9). Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника підприємства (організації), головного інженера або осіб, ними на те уповноважених. При цьому виписується акт-вимога (ф. № М-10). ДПС в листі від 11.09.2015 р. №33787/7/99-99-22-02-01-17 «Про Рекомендації з формування доказової бази щодо нереальних господарських операцій з легалізацією сировини невідомого походження при виробництві готової продукції на давальницьких умовах» повідомляє таке.

Нереальність (відсутність фактичного здійснення) суб’єктом господарювання, який є виробником готової продукції за договором на переробку давальницької сировини, доводиться таким чином. Для підтвердження одержання на переробку давальницької сировини від замовника має бути використаний весь масив доказової бази щодо вигодоформуючих, вигодотранспортуючих суб'єктів та замовників.

Як наслідок, нереальними є господарські операції виробника з виконання та передачі результатів підрядних робіт із переробки саме цієї сировини. Тобто, відповідні правочини мають ознаки удаваних.Отже, крім звіту про використання матеріалу замовника операції за договором перероблення оформлюються: накладними (ф. №М-11, ТТН тощо) на відпуск давальницької сировини (матеріалів) та повернення готової продукції; актом виконаних робіт (за яким замовник відшкодовує вартість переробки); калькуляцією собівартості виконаних робіт тощо Раді допомогти, звертайтесь ще