Заголовок тимчасово відсутній

Іноземці мають право вести трудову діяльність тільки за наявності виданого роботодавцю дозволу на використання праці іноземців або осіб без громадянства. Виняток становлять особи, які постійно проживають на території України, що підтверджується посвідкою на проживання. В українському законодавстві не до кінця пропрацьована можливість ведення обліку з директором-нерезидентом. Для того щоб нерезидент зміг вступити на посаду директора, необхідно оформити дозвіл на працевлаштування іноземного громадянина. Для оформлення цього дозволу необхідно укласти договір з ТОВ, а щоб ТОВ запрацювало – потрібен директор. Тобто на практиці спочатку оформлюють директором громадянина України (тимчасово),потім отримуюють дозвіл, потім працевлаштовують нерезидента (відбуваєтьс зміна директора). Вочевидь, в даному випадку цю процедуру оминули, тобто директором одразу було призначено нерезидента, але, скоріш всього трудові відносини оформлені не були (тоді не було б питання). Отже, давайте подивимось, чи можливо без трудових відносин? Так! див. нижче. Виконання засновником обов’язків директора визначено такими нормами законодавства:

ч. 2 ст. 65 та ч. 4 ст. 128 ГКУ, відповідно до якої засновник може здійснювати свої права на управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи на основі статуту або інших установчих документів;

ч. 3 та ч. 4 ст. 8 Закону про бухоблік, відповідно до якої вести бухоблік, а отже, підписувати фінансову, податкову та іншу звітність має право засновник;

п. 48.5.1 ПКУ, відповідно до якої власник може підписувати податкову декларація сам.

Укладати трудовий договір із директором-засновником, якщо він буде реалізовувати свою функцію засновника, в такому разі не потрібно.

Якщо такого договору нема, то нема й обов’язку нараховувати або виплачувати засновнику заробітну плату. Жодна законодавча норма не зобов’язує власника підприємства укладати угоди з самим собою, в т. ч. і трудовий договір.

Оскільки згідно із законодавством трудові відносини передбачають оплату працю найманого працівника, то при оформленні повноважень засновника як директора питання про оплату його праці не ставиться.

Юридично правильне оформлення виконання засновником функцій директора

1) У статуті підприємства слід зазначити порядок управління підприємством засновником (без оформлення із ним трудових відносин). Таке право засновника необхідно оформити рішенням одноосібного засновника.

На директора-засновника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку і йому не нараховується винагорода за виконання представницьких функцій.

У цьому рішенні та статуті підприємства обов’язково необхідно вказати, що:

керівник може діяти від імені підприємства без довіреності,

із керівником не укладається трудовий договір,

керівник не отримує винагороди за виконання своїх обов’язків.

Якщо таких положень у статуті підприємства немає, слід унести зміни до нього рішенням засновника, та подати зміни до державного реєстратора. Скоріш всього, такі пункти є, в стандартному статуті зазвичай так і вказується.

2) Не потрібно видавати наказ (розпорядження) про призначення засновника на посаду директора, робити запис у трудовій книжці, повідомляти територіальні органи ДПС про початок роботи на посаді директора. Головний принцип роботи директора-засновника — він виконує управлінські повноваження, а не трудові. 3) На директора-засновника недоцільно розробляти посадову інструкцію, оформляти службові відрядження, відпустки, компенсувати йому витрати, оплачувати листки непрацездатності. Якщо ж в майбутньому буде неохідність оформлювати трудовий договір із нерезидентом, тоді слід отримати дозвіл.

Законом України "Про зайнятість населення" визначені особливості прийому на роботу іноземців та осіб без громадянства.

Так, статтею 8 цього Закону передбачено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. https://minjust.gov.ua/m/str_22925 тут на сайті мінюсту є порядок отримання дозволу та список документів, які необхідно подати. За розгляд заяви про надання дозволу на використання праці іноземця чи продовження строку його дії з роботодавця справляється плата у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Дозвіл на використання праці іноземця видається строком до одного року, а для іноземців, які належать до категорії "внутрішньокорпоративні цесіонарії" або "особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні" - не більше ніж три роки.

При цьому, у разі потреби, ці строки може бути продовжено, якщо роботодавець вчасно, а саме не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії дозволу, звернеться до відповідного центру зайнятості. Доцільно зауважити, що у разі використання роботодавцем праці іноземців без дозволу на використання праці іноземця державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. . Щодо мінімальної зарплати іноземця - У діючому законі «Про зайнятість населення» встановлюються особливості працевлаштування іноземців. Особливих категорій в Україні шість: (1) іноземні високооплачувані професіонали; (2) засновники, учасники, та/або бенефіціари юридичної особи, створеної в Україні; (3) випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах; (4) іноземні працівники творчих професій; (5) іноземні ІТ-професіонали; та (6) гіг-спеціалісти2. Особливостями працевлаштування цих категорій іноземців є відсутність встановленої вимоги щодо мінімальної заробітної плати. (тобто застосовується передбачена в законі для всіх громадян, в даному випадку 6700). Раді допомогти, звертайтесь ще