Заголовок тимчасово відсутній

Формально Норми № 43 є лише рекомендаційними, так як документ не має реєстрації Мін’юсту, а тому не є нормативно-правовим актом. Однак Мінінфраструктури (колишній Мінтранс) неодноразово вказував на обов’язковість їхнього використання усіма суб’єктами господарювання, наприклад у листі Мінінфраструктури від 17.02.2014 р. № 1545/25/10-14. Податківці у своїх роз’ясненнях теж вважаються Норми № 43 обов’язковими, наприклад у листі ДФС від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15. Краще з ДПС не сперечатися у цьому відношенні, так як:

взагалі без затверджених внутрішніх норм обійтися не вийде. Суб’єкт господарювання повинен мати хоча б якісь норми на рівні внутрішньо затвердженого положення розробити доведеться. Інакше податківці визнають списання пального негосподарськими витратами з відповідними наслідками, наприклад донарахування ПДВ. І нема ніякого сенсу винаходити велосипед самостійно, який не буде 100%-ковим захистом від ДПС. Певні відхилення через технічний стан автомобіля можна обґрунтувати і в межах діючих норм Мінтрансу;

високий ризик того, що відстоювати правильність власних норм доведеться через суд. Виняток тільки одна ситуація – у нормах Мінтрансу немає потрібного автомобіля, а тому треба було розробити й затвердити власні тимчасові норми.

Документи які підтвердять правомірність установлених на підприємстві норм витрат палива, а також умови й порядок застосування коригуючих коефіцієнтів можуть бути затверджені наказом по підприємству. Водночас безпечніше буде, аби затверджені норми не надто відрізнялися від тих, що закріплені в Наказі № 43. Якщо ж фактичні витрати істотно відрізняються від установлених норм з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, то доречно у внутрішніх документах обґрунтувати такі витрати й провести відповідний розрахунок щодо ефективності використання пального. Списання палива на підприємстві повинно бути обов’язково врегульовано внутрішніми наказами на підприємстві та підтверджено відповідними розрахунками. Для списання палива підприємство має розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм й інших факторів. Фактичні потреби та нормативні витрати палива визначають за звітними документами (установленими підприємствами, у т.ч. із використанням сучасних інформаційних технологій та супутникових систем навігації тощо) з наведенням умов експлуатації, до яких можуть застосовуватися відповідні коефіцієнти коригування базової норми, що враховують вплив на споживання палива тих чи інших умов (пп. 3.5.4 Наказу № 43).

Подорожній лист – це єдиний документ, який може підвередити роботу автомобіля і такі технічні нюанси, як робочий пробіг, кількість палива до та після поїздки та кількість залитого палива. Заповнення здійснюється водієм на основі показників одометра та датчика рівня палива в автомобілі. Взяти його форму можна уже готову з «недіючих» нормативних документів. Про те, що списання пального на витрати має відбуватися на підставі певного власне розробленого і затвердженого первинного документа, який підтверджує фактичне витрачання пального і міститиме обов’язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, говорить лист Мінфіну «Про документування списання пального» від 15.05.2020 р. № 35220-07-10/14347. Рекомендованої назви такого документа Мінфін не визначив. Отже, можна використати, наприклад, акт на списання пального чи паливно-мастильних матеріалів. Такий акт відрізняється від акту списання пального на підставі подорожніх листів тим, що є самостійним документом. У такому самостійному акті на списання палива зазначаються кількість витраченого палива та його вартісна оцінка. Виходить, що такий акт усе одно наслідує за змістом подорожній лист, а отже, останній можна взяти в основу для розробки акту. Списання палива на підприємстві відбувається на підставі первинних документів. Первинним документом в даному випадку може бути акт списання пального або подорожній лист автомобіля. Раді допомогти, звертайтесь ще