Заголовок тимчасово відсутній

Незрозуміло, на якій підставі надано "дозвіл" - та на якій підставі без дозволу діяла "заборона". Якщо йдеться про підприємство якогось спеціального призначення з державного сектору - це окремий випадок, який ми не можемо прокоментувати. Якщо ж йдеться про звичайне комерційне пдіприємство - такий дозвіл не може бути відрядженням для цілей оформлення відрядження в обліку та відповідно як до оплати такого відрядження , так і оплати по середньому заробітку.

Це - не відрядження. Питання організації відряджень та їх оплати врегульовують Кодекс законів про працю України (КЗпП) та Податковий кодекс України (ПК). Також можна звертатися до Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон (наказ Мінфіну від 13.03.1998 № 59, далі — Інструкція 59). Відрядження оформлюється належним чином. Має бути наказ про відрядження. Поїздка має бути обмеженою у часі. (в наказі про відрядження та тривалість може обмежуватися трудовим договором). Поїздка повинна мати мету.- виконання службового доручення. Має бути завдання на відрядження окреме як додаток до наказу або в самому наказі. Поїздка має бути підтвердженою документально. Поїздка має бути пов’язаною з основною (господарською) діяльністю підприємства, посадовою інструкцією відрядженого працівника та визначеними нею трудовими функціями. З описаних вище вимог законодавства випливає, що не кожну поїздку можна вважати відрядженням. Так, не є відрядженням: 

поїздки в межах одного населеного пункту. ;

постійна робота працівника за межами населеного пункту. (Наприклад, працівник проживає в місті, основний офіс підприємства знаходиться в місці, але робочий цех – поза містом, куди організована щоденне розвезення робітників. Їхня робота поза містом у такому разі не є відрядженням);

робота за вахтовим методом. . Як правило, такі робітники за умовами колективного договору отримують доплату за роботу вахтовим методом;

поїздки працівників, робота яких має роз’їзний або пересувний характер. Необхідною умовою є обумовленість такого характеру роботи в трудовому договорі. Добові таким працівникам не виплачуються. (лист Мінфіну від 16.02.2017 р. № 31-08030-16-10/4313 та лист Мінпраці від 13.09.2006 р. № 905/13/84-06)

поїздка працівника до іншого населеного пункту без наказу керівника підприємства;

поїздка працівника для виконання завдання, що не відповідає його трудовим функціям (ст. 21 і ст. 31 КЗпП). поїздка, що не пов’язана з основною (господарською) діяльністю підприємства. Мета відрядження має бути належним чином оформлена. Раді допомогти, звертайтесь ще