Заголовок тимчасово відсутній

Питання направлення працівників у відрядження, надання належних їм компенсацій тощо, крім ст. 121 КЗпП (яка лише зобов’язує компенсувати витрати), для так званих небюджетних підприємств, на нормативному рівні не врегульовано. (Норми п. 170.9 ПКУ регулюють питання (не)оподаткування тих чи інших виплат, пов’язаних з відрядженням, а не порядок направлення у відрядження чи надання компенсацій).

Тому питання розміру добових за час перебування водія в дорозі до перетину кордону може бути врегульоване на рівні підприємства нормами колективного договору та внутрішнього положення про відрядження. Практика розроблення підприємствами внутрішніх положень про відрядження пішла таким шляхом. За основу береться Інструкція № 59 zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 (як відомо, поширюється тільки на бюджетників), і підприємства додатково деталізують питання, які притаманні тільки їхнім умовам ведення господарської діяльності, та прописують і уточнюють ті, що в Інструкції не врегульовані. Податківці у своїх роз’ясненнях, що стосуються відряджень, інколи зазначають, що Інструкція № 59 може використовуватися підприємствами, як довідковий документ. Але ця порада коректна хіба що в контексті «взяти за основу і розробити свою», а не як керівництво, щоб беззастережно використовувати в роботі (для цього треба додатково наказ по підприємству). В Інструкції № 59 питання виплати добових при виїзді за кордон врегульовано так (пп. "б" пп. 16.2 п. 16 розділу III). Якщо відряджений, перебуваючи в дорозі до іноземних держав, або повертаючись з відповідної держави має пересадку на інший транспортний засіб або зупинку в готелі (мотелі іншому житловому приміщенні) на території України, то відшкодування витрат на відрядження за період проїзду територією України здійснюється в порядку, передбаченому для службових відряджень у межах України.