Заголовок тимчасово відсутній

Якщо наказ про відрядження – закордон, то все відрядження (і територією України, і за її межами) в рамках строку, визначеного в наказі – є закордонним відрядженням.

Комерційні підприємства вправі в такому разі передбачити у внутрішньому положенні про відрядження норми, що на відрізку маршруту по Україні працівнику виплачуються добові як для відряджень по Україні, а після перетину кордону України – як для закордонних відряджень. А можуть і те, що добові за всі дні закордонного відрядження потрібно виплачувати як для закордонних відряджень (у т.ч. за відрізки перебування працівника на території України).

Але свій вибір потрібно чітко прописати у внутрішньому положенні про відрядження. Відповідно до п.16.2 Інструкції №59 (zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 добові витрати за час перебування у відрядженні відшкодовуються в межах затверджених сум:

а) за кожний день перебування у відрядженні, включаючи день вибуття та прибуття, - за нормами, що встановлені для держави, до якої відряджено працівника;

б) якщо відряджений, перебуваючи в дорозі до іноземних держав, або повертаючись з відповідної держави має пересадку на інший транспортний засіб або зупинку в готелі (мотелі іншому житловому приміщенні) на території України, то відшкодування витрат на відрядження за період проїзду територією України здійснюється в порядку, передбаченому для службових відряджень у межах України.

Але норми Інструкції №59 для комерційних підприємств носять рекомендаційний характер.

Тому воно вправі обирати: застосовувати їх, або обрати власний підхід. У будь-якому – разі – свій вибір потрібно зафіксувати у внутрішньому положення про відрядження.

Інакше, при перевірці, контролери застосовуватимуть норми Інструкції №59, а підприємству доведеться доводити неправомірність цього в судовому порядку.

Раді допомогти, звертайтесь ще!