Дивіденди під прицілом ДПС: коли їх визнають зарплатою та донараховують податки

Щоб податкова не прирівняла дивіденди до зарплати та не донарахувала податки, варто перевірити підхід до їх виплати та оформлення. Розберемося, які ризики виникають і як їх мінімізувати.

Виплати власникам бізнесу, оформлені як дивіденди, доволі часто стають об’єктом донарахувань. Причина – податкова і суди у комплексі оцінюють не форму, а економічну сутність операції. Основа – визначення дивідендів з НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 №290, та підпункту 14.1.49 Податкового кодексу, як частини прибутку.

 

Умови визнання виплати дивідендами

Щоб виплата відповідала природі дивідендів, мають виконуватися базові умови:

• наявність корпоративних прав у отримувача;
• наявність чистого прибутку;
• рішення загальних зборів про розподіл прибутку.

Це не формальність. Верховний Суд у постанові від 24.10.2023 у справі за №910/9143/22 зазначив:

Дивіденди виникають виключно після рішення загальних зборів, і суд не може підміняти собою орган управління.

Відповідно, за відсутності прибутку або рішення виплата не відповідає визначенню дивідендів і може бути перекваліфікована.

Водночас дивіденди – це дохід саме власника корпоративних прав.

Цю позицію підтверджено ВСУ у справі від 20.08.2025 у справі за №160/28164/24:

Якщо особа не має підтверджених корпоративних прав, виплата не є дивідендом і оподатковується як інший дохід.

Базове правило – розподіл дивідендів пропорційно часткам учасників, якщо інший порядок не встановлений статутом або корпоративними документами.

Відповідно, учасник має право на пропорційний розподіл прибутку, а вибіркова виплата дивідендів порушує корпоративну природу цього доходу (див постанову ВСУ у справі від 16.04.2025 у справі за №916/4059/23).

Для податкових цілей це означає: якщо виплати здійснюються вибірково або не відповідають часткам, вони можуть втратити ознаки дивідендів і бути перекваліфіковані.

 

Ризики перекваліфікації та підходи судів

Важлива і сутність виплати. Суди послідовно застосовують підхід: визначальною є економічна сутність операції, а не її назва. Це прослідковується у судових справах щодо оцінки ділової мети та реального характеру операцій.

Тому навіть формально «правильні» дивіденди можуть бути поставлені під сумнів, якщо:

• виплати мають регулярний характер;
• власник одночасно є директором з мінімальною зарплатою;
• виплати не мають економічної логіки.

У таких випадках податкова доводить, що фактично це винагорода за роботу.

Тож якщо виплату перекваліфіковано у зарплату, застосовуються повні податкові ставки. Також нараховуються штрафи та пеня за заниження податкових зобов’язань.

 

Висновки

Дивіденди – це не спосіб виплати коштів, а чітко визначена корпоративна процедура. Суди підтримують податкову, якщо:

• відсутній прибуток або рішення зборів;
• виплата здійснюється особі без корпоративних прав;
• порушується пропорційність розподілу;
• виплати не відповідають економічній сутності операції.

Ключовий ризик виникає тоді, коли виплати не відповідають реальній ролі особи в бізнесі. Саме в таких ситуаціях дивіденди найчастіше «перетворюються» на зарплату – з усіма податковими наслідками.

 

Читайте більше:

Дивіденди юрособам: нарахування, облік, податки, виплата

Нарахування дивідендів, роялті, орендної плати фізособам: податкові ризики

Дивіденди у товаристві з обмеженою відповідальністю: вісім ризиків

Чи може новий власник виплачувати собі дивіденди за попередні роки

Чи можна виплатити дивіденди тільки одному із учасників? Пояснюємо наслідки

Виплата дивідендів засновнику – нерезиденту: які податки сплачувати

 

Мінікурс на тему:

Дивіденди фізособам: правила виплати, облік, податки та звітність