Кадри у ФОП
(модуль 6 із 16)

Додаткові матеріали

Презентація

Текстове розшифрування відео

Фізична особа-підприємець (ФОП) може мати найманих працівників, однак існують обмеження залежно від системи оподаткування, що регулюється пунктом 291.4 Податкового кодексу України. ФОП першої та четвертої груп не мають права наймати працівників. ФОП другої групи на єдиному податку може укладати трудові договори не більше ніж з 10 особами. Для ФОП третьої групи та на загальній системі оподаткування обмежень щодо кількості працівників не встановлено.

При розрахунку загальної кількості працівників враховуються всі особи, з якими укладено трудові договори, за винятком працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці для догляду за дитиною, а також мобілізованих на військову службу.

Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем (у даному випадку ФОП), за якою працівник зобов'язується виконувати певну роботу, а роботодавець — виплачувати заробітну плату та забезпечувати належні умови праці. ФОП як роботодавець зобов'язаний дотримуватися всіх вимог трудового законодавства.

Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю (КЗпП), трудовий договір, як правило, укладається в письмовій формі. Для ФОП укладення письмового трудового договору з найманим працівником у мирний час є обов'язковим. Форма такого договору затверджена наказом Мінпраці № 260. Однак, у період дії воєнного стану, згідно із Законом № 2136, сторони за згодою визначають форму трудового договору, що дозволяє укладати і усний договір (на підставі заяви працівника та наказу роботодавця). Проте, рекомендується укладати саме письмовий договір для чіткого визначення всіх умов праці.

При прийнятті на роботу, навіть за наявності письмового договору, доцільно, щоб працівник написав заяву. Це важливо, оскільки, згідно із Законом про ЄСВ, саме на підставі заяви визначається основне місце роботи або робота за сумісництвом.

При укладенні трудового договору працівник зобов'язаний надати певні документи, перелік яких наведено у статті 24 КЗпП:

1. Паспорт або інший документ, що посвідчує особу.
2. Трудову книжку (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб.
3. Документ про освіту, стан здоров'я, військово-обліковий документ (у випадках, передбачених законодавством).
4. Реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП).

Працівник також може надати додаткові документи (пенсійне посвідчення, посвідчення учасника бойових дій, довідку МСЕК, свідоцтва про народження дітей тощо), які підтверджують його право на пільги та гарантії. Вимагати від працівника документи, не передбачені законодавством, заборонено.

Процедура прийняття на роботу включає наступні кроки:

1. Працівник пише заяву про прийняття на роботу, вказуючи дату, посаду та тип зайнятості (основне місце чи сумісництво).
2. Працівник надає необхідні документи.
3. Роботодавець укладає з працівником трудовий договір (письмовий або усний).
4. ФОП видає наказ про прийняття на роботу (у довільній або типовій формі П-1).
5. Роботодавець подає повідомлення до Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу. Це є обов'язковою умовою допуску працівника до роботи.
6. Перед початком роботи роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника під підпис з умовами праці, його правами та обов'язками, правилами внутрішнього трудового розпорядку, режимом роботи, тривалістю відпустки та умовами оплати праці.

При прийнятті на роботу може бути встановлено випробувальний термін за згодою обох сторін, що має бути відображено в заяві та наказі. Існують категорії працівників, для яких випробування не встановлюється (неповнолітні, вагітні жінки, одинокі матері та ін.), однак у період воєнного стану ця норма може не застосовуватися. Строк випробування може тривати від одного до трьох (у деяких випадках до шести) місяців. Якщо працівник успішно пройшов випробування, він продовжує працювати без видання додаткових наказів.

ФОП не може укласти трудовий договір сам із собою, оскільки його діяльність є підприємницькою, а не трудовою. Водночас, ФОП може працювати за трудовим договором в іншого роботодавця, і якщо це єдине місце роботи, воно буде вважатися основним.