Відпустки без збереження зарплати по - новому!

Ви дізнаєтесь:

• Про нові підстави та тривалість неоплачуваних відпусток
• Про відпустки без збереження зарплати та страховий стаж

22 листопада ВР прийняла  закон № 3494 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань"  і вже 21.12.2023 президент його підписав. Сам Закон набирає чинності  з дня, наступного за днем його опублікування. Цим законом внесено багато змін стосовно відпусток і не тільки. Але сьогодні давайте розберемо зміни, які стосуються відпусток без збереження зарплати.

***

Законом № 3494 внесли зміни до ст. 26 Закону про відпустки. По-перше, збільшили термін перебування у відпустці без збереження зарплати за згодою сторін за сімейними обставинами. Якщо раніше така відпустка надавалась не більше 15 днів щороку, то тепер її тривалість збільшено до 30 днів.

Проте останні роки такою відпусткою майже не користувалися. Адже працівники мали можливість оформити неоплачувану  відпустку  за згодою сторін на час карантину або на час воєнного стану. Проте і тут є зміни. А саме, ч. 3 ст. 26 виклали  у такій редакції:

«На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін»

Тобто тепер в ст. 26 прописано можливість надання відпустки без збереження зарплати на час пандемії, епідемії, у разі виникнення загрози збройної агресії проти України та різних надзвичайних ситуацій.

Тож після набуття чинності Закону № 3494 в заяві про надання такої відпустки можна зазначати: «Прошу надати відпустку без збереження зарплати за згодою сторін через загрозу збройної агресії проти України тривалістю 60 днів з 01.01.2024 року».

А в наказі про надання такої відпустки слід робити посилання на ч. 3 ст.26 Закону про відпустки.

Ще одна зміна, яка стосується відпусток без збереження зарплати. Додали ще одну підставу для надання відпустки без збереження зарплати. А саме частину першу ст. 25 доповнили п. 20 такого змісту:

«Працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, буде надаватись відпустка без збереження зарплати тривалістю до 60 календарних днів»

Тобто це означає, що якщо ваш працівник походив військову службу і його було звільнено з такої служби, то він має право оформити обов’язкову відпустку без збереження зарплати. Якщо він звернеться із заявою до свого роботодавця, останній йому відмовити не зможе. Скільки перебувати у такій відпустці - буде вирішувати працівник, тобто конкретну тривалість відпустки він має зазначити у заяві. Але тривалість її не повинна бути більше ніж 60 днів.

***

І ще одна приємна зміна. Час перебування у такій відпустці буде зараховано до страхового стажу. Для цього Законом № 3494 було внесено зміни і до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058. А саме зміни внесені до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058: «Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", включається до страхового стажу».

Залишилось тільки визначитись як саме період такої відпустки буде потрапляти до страхового стажу. Можливо будуть внесені зміни до Порядку № 4, яким визначено правила формування та подання податкового розрахунку, і буде додано тип нарахування чи окрему категорію застрахованої особи. Можливо це буде діяти іншим способом. Тож з цього питання будемо чекати роз’яснення.

Адже, як зазначено у Прикінцевих  положеннях Закону  №3494 КМУ  у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом потрібно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; а також міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади забезпечити перегляд і приведення їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

***

І ще одна зміна стосовно неоплачуваних відпусток, а саме ст. 26 Закону про відпустки було доповнено новим четвертим абзацом такого змісту: «Час перебування у відпустках, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 цього Закону»

Крім того, ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 викладено у новій редакції: «Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки»

Це дуже кардинальні зміни.  Вони означають, що із дня набуття чинності Закону  № 3494 відпустки без збереження зарплати за згодою сторін (тобто за ст. 26 Закону про відпустки), а також відпустки без збереження зарплати за згодою сторін на час воєнного стану не будуть зараховуватись до відпускного стажу. Якщо раніше наприклад в працівник весь рік перебував у відпустці без збереження зарплати за згодою сторін на час воєнного стану, то за такий період йому набігали дні щорічної основної відпустки. Відтепер такого не буде.

Проте дні перебування у відпустках за цією підставою до дати набуття чинності Закону № 3494, будуть давати право на дні щорічної відпустки, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України  Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином  з дня набуття чинності Закону № 3494 тільки обов’язкові відпустки передбачені ст. 25 Закону про відпустки (окрім відпустки без збереження зарплати для догляду за дитиною до 3/16/18 років) дають право на дні щорічної основної відпустки.

Відпустки без збереження зарплати, не будуть зараховуватись до відпускного стажу, а саме:

• за сімейними обставинами,
• на час пандемії, епідемії,
• на час загрози збройної агресії проти України,
• на час воєнного стану (як за згодою так і обов’язкова працівникам які виїхали за кордон або набули статусу внутрішньо-переміщенної особи).

І тепер доведеться визначати належну кількість днів щорічної відпустки за відповідний робочий рік.

Наприклад, якщо за робочий рік з 01.03.2023 по 29.02.2024 року працівник був у відпусті без збереження зарплати за згодою сторін на час воєнного стану з 01.09.2023 по 31.10.2023 р.

З 01.01.2024 по 10.02.2024 він також оформив відпустку через загрозу збройної агресії проти України за ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки тривалістю 41 день.

Період відпустки з вересня по жовтень буде зараховуватись до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку. Адже в той період ще діяли попередні правила зарахування таких  періодів до відпускного стажу. А ось відпустка з 1 січня 2024 по 10 лютого 2024 була надана за новими правилами і 41 день такої відпустки не буде зараховані до відпускного стажу. Скільки днів відпустки належатиме працівнику?

Якщо в  робочому році були періоди, які не зараховуються до відпускного стажу, то кількість належних днів відпустки слід визначати розрахунковим шляхом. Спеціальної формули розрахунку днів відпустки немає. Але Мінсоцполітики у листі  від 27.03.2013 р. №321/13/84-13 рекомендує використовувати такий алгоритм розрахунку:

1. Спочатку визначаємо кількість днів відпустки на 1 к.дн за повний робочий рік 01.03.2023-29.02.2024, а саме 24 : 366 = 0,0658.
2. Визначимо календарні дні стажу за такий робочий рік, але виключаючи 41 день відпустки без збереження зарплати з 1 січня по 10 лютого 2024 року: 366-41=325 кдн.
3. Перемножуємо отримані показники: 0,0658 х 325 =21 к.дн.

Тобто за  робочий рік 01.03.2023 – 29.02.2024 працівник має право  на щорічну основну відпустку не повної тривалості 24 днів, а на меншу кількість – 21 день. Все через те, що відпустка за ст. 26 Закону про відпустки тепер не буде зараховуватись до відпускного стажу.