Як звільнити працівника через відсутність на роботі

Підстави для звільнення працівника за відсутності понад 4 місяців

Звільнення через відсутність працівника на роботі протягом 4 місяців поспіль та інформації про нього протягом цих 4 місяців. Ви бачите зараз на слайді підставу, яка звучить ось так: відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. І ця фраза, ця підстава, це власне все, що у нас є у нормативній базі стосовно звільнення працівника через його відсутність понад 4 місяці. Більше ані у КЗпП, ані у Законі №2136 інформації, норм немає. Уся інша інформація, яку ми вам подаємо, це або роз’яснення експертів, або ми заглядаємо наперед і розуміємо як зараз безпечно звільнити працівника за цією підставою, щоб надалі у вас не виникло, як у роботодавця, ані запитань з боку самого працівника, ані запитань з боку Держпраці, бо вони теж можуть розглянути це питання, коли надалі вийдуть на повноцінні перевірки.

Дві обов’язкові умови, що дають змогу звільнити працівника через відсутність на роботі понад 4 місяців

Перш за все, перше міністерство, яке вийшло зі своїм роз’ясненням стосовно звільнення за цією підставою, воно стосувалось того, що для звільнення за п. 8-3 ст. 36 КЗпП повинні виконуватися одразу дві умови. Це фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль плюс відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд. При цьому немає значення поважність або неповажність такої відсутності. Тобто протягом 4 місяців поспіль, тобто це нерозривний такий період, працівник не виходить на роботу плюс, одночасно, протягом 4 місяців у вас немає жодної інформації стосовно причин відсутності такого працівника. Ви про нього нічого не знаєте і при цьому він не виходить на роботу і не виконує свої посадові обов’язки.

Рухаємося далі. Все теж Мінекономіки вважає, що не може вважатись виконанням цієї умови, тобто тих, які ми проговорили, наявність кількох подібних періодів. Тобто це те, що я сказала, у нас є 4 місяці, вони ідуть поспіль. Якщо, наприклад ви, ну, наприклад, у вас уже 4 місяці, ви відміряєте так? І сьогодні надійшла інформація про такого працівника. Ну, наприклад, він надіслав повідомлення: «Я за кордоном». І все, він знову зник. Все більше він нічого не писав. «Я за кордоном» і все. То ось ваші 4 місяці уже сьогодні перервалися. І якщо завтра про нього знову не буде ніякої інформації, він не буде виходити на роботу, то з завтрашнього дня ви знову починаєте відміряти 4 місяці поспіль.

Дата, з якої може застосовуватися 4-місячний перебіг строку відсутності на роботі

Наступна теза. Вона досить спірна. Виклало її тільки регіональне управління Держпраці. Ви зараз бачите його на слайді. І полягає воно в тому, що перебіг чотирьох місячного строку розпочинається з зазначеної дати. Мається на увазі з 19 липня 2022 року. Тобто на думку цього регіонального управління Держпраці, ми можемо починати відлік чотирьох місяців відсутності працівника та інформації про нього тільки з 19 липня 2022 року. А якщо у вас до цієї дати вже були якісь акти відсутності працівника, то ви до уваги їх взяти у перебіг цього 4 місячного періоду не можете. Чому я сказала, що ця позиція спірна? Дивіться, річ у тому, що дійсно, підстава для звільнення у нас з’явилась і ми можемо її застосовувати тільки після 19 липня 2022 року. Проте на мою думку, якщо ви можете документально підтвердити перебіг чотирьох місячного строку і раніше цієї дати, то ви можете взяти цей відрізок часу і приплюсувати до ось цього вашого нерозривного чотирьох місячного строку. Але я закликаю вам бути дуже обережними. Пояснюю чому. Оскільки до 19 липня акти відсутності працівника дійсно могли бути, а чи були у вас докази того, що працівник не виходив на зв’язок, ось це під великим питанням. А вони мають бути. Тому якщо ви не хочете ризикувати, якщо у вас немає таких доказів того, що працівник не виходив з вами на зв'язок, у нас немає ніякої інформації до 19 липня, то краще 4 місяці відміряти після 19 липня 2022 року.

Доказова база для підтвердження підстави для звільнення

Тут зібрана у нас доказова база, підстави для звільнення за п. 8-3 ст. 36 КЗпП. Звісно вони не прописані у КЗпП, але вони мають бути. Мають бути, доповідна записка на ім’я директора. Далі акти про відсутність працівника на роботі. Ви складаєте їх або кожного дня, або ну існує така практика, що там тиждень поскладали, а потім раз там на тиждень, раз на місяць. Я все ж таки за те, щоб складати його кожного дня, адже якщо ви не складаєте акт кожного дня протягом 4 місяців, то у такому випадку у вас має бути інше обґрунтування для того, щоб працівник вже таки фізично не виходив на роботу або дистанційно не під’єднувався до вас. Також це може бути, доказова база, лист-вимога надати пояснення причин відсутності на роботі. Ви надсилаєте на всі відомі адреси проживання, реєстрації працівника і якщо вони повертаються до вас без відповіді, тобто адресат його не прийняв, то у такому випадку ви також це збираєте у свою доказову базу, щоб звільнити.

І головна проблема, це документальне підтвердження того, що у вас відсутня інформація про причини відсутності працівника. Які це можуть бути докази? Це можуть бути скріни у месенджерах, де ви дійсно пишете працівнику, але він не відповідає, або він поза зоною досяжності, або він був у мережі останній раз там у лютому 2022 року. Все це ви можете під’єднати до своїх підстав, але ці обґрунтування, вони мають бути. Тобто ви не можете запустити процедуру звільнення за п. 8-3 ст. 36 КЗпП поки не зберете протягом 4 місяців поспіль ось цей пакет документів. Бо потім працівник з’явиться, піде до суду, у вас доказової бази немає, на чий бік стане суд? Звісно на бік працівника, бо буде безпідставне звільнення.