Інструкція з охорони праці щодо дій посадових осіб та виробничого персоналу суб’єктів господарювання у разі початку бойових дій

_______________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № _____

щодо дій посадових осіб та виробничого персоналу суб’єктів господарювання у разі початку бойових дій (артилерійські обстріли, бомбардування тощо)

 

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з охорони праці визначає дії посадових осіб та виробничого персоналу суб’єктів господарювання у разі початку бойових дій (артилерійські обстріли, бомбардування тощо).

1.2. Інструкція з охорони праці щодо дій посадових осіб та виробничого персоналу суб’єктів господарювання у разі початку бойових дій (артилерійські обстріли, бомбардування тощо) розроблена на виконання вимог абзацу другого статті 13 Закону України «Про охорону праці», з урахуванням вимог НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09.03.2022 № 441 «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах», та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. Артилерійський обстріл – один із найбільш небезпечних видів вогневого враження під час воєнних конфліктів, результаті якого можлива велика кількість випадкових жертв серед населення. Про початок обстрілу ви можете дізнатися, почувши віддалені звуки пострілів, гуркіт та спалахи випуску ракет.

1.4. Суб’єкт господарювання має не рідше одного разу на рік, а також у разі введення в країні воєнного стану та/або загрози виникнення військової агресії забезпечити проведення тренування посадових осіб та виробничого персоналу щодо евакуації з виробничих приміщень і поведінки, порядку дій під час виникнення різноманітних надзвичайних ситуацій.

1.5. Посадові особи та виробничий персонал зобов’язані:

1) дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;

2) дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої та технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

4) повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;

5) у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;

6) дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту;

7) виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережного поводження з вогнем.

1.6. Громадяни України мають право на:

1) отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі;

2) забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання;

3) звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

4) участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;

5) отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими договорами;

6) соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;

7) медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм.

 

2. Правила поведінки під час артобстрілу і бомбардування

2.1. У надзвичайній ситуації або під час бойових дій слід зберігати спокій і концентрацію уваги. Від цього залежить, наскільки вправно і швидко людина зможете впоратись із ситуацією та мінімізувати її наслідки. У кризових умовах перешкодою будуть численні фактори, зокрема емоції. Тому в критичний момент необхідно бути зібраним і сфокусованим, не реагувати на можливі провокації.

2.2. Якщо персонал перебуває в будівлі, необхідно:

1) спуститися в підвал (якщо він є) або на нижні поверхи будівлі;

2) переховуватися в кімнаті з опорними стінами або на сходових клітинах;

3) затулити вуха долонями та відкрити рот, аби вберегтися від контузії;

4) необхідно взяти із собою (за наявності): лом або щось на кшталт нього (на випадок блокування дверей), лопату (стане у пригоді у разі завалення), автономне джерело світла, питну воду.

2.3. Якщо персонал перебуває на вулиці, необхідно:

1) щойно почуто свист снаряду, падати на землю;

2) прийняти захисну позу: витягнутися на землі, п’яти тримати разом, руки зігнути у ліктях, кулаками прикривати шию, обличчям повернутись до землі, розтулити рот для запобігання контузії;

3) після першого снаряду уважно роззирнутися, щоб швидко знайти безпечне місце для укриття: біля бордюру, в канаві чи будь-якому заглибленні в землі;

4) у разі перебування в транспорті, негайно залишити авто, перебігаючи на короткі відстані відразу після наступного вибуху до більш безпечного укриття.

2.4. Місцями, де найкраще сховатися під час артобстрілу, є:

– спеціально облаштовані сховища, протирадіаційні або найпростіші укриття;

– підземні переходи;

– площини уздовж високого бордюру чи фундаменту паркана;

– канава, траншея, яма (найбільш придатним є заглиблення в землі на кшталт окопу глибиною 1−2 м на відкритій місцевості);

– глибокий підвал під капітальним будинком старої забудови (бажано, щоб він мав два виходи);

– підземне овочесховище, силосна яма, оглядова яма відкритого гаража чи СТО;

– каналізаційний люк поруч із будівлею (проте варто впевнитися, що це саме каналізація, а не газова магістраль);

– яма-воронка, залишена від попередніх обстрілів.

2.5. Якщо у полі зору немає укриття, куди можна перебігти одним швидким кидком, треба просто лягти на землю і лежати, затуливши голову. Здебільшого снаряди і бомби розриваються у верхньому шарі ґрунту чи асфальту, тому осколки в момент вибуху розлітаються на висоті не менше ніж 30–50 см над поверхнею. Отже, за загальним правилом, укриття має бути хоча б мінімально заглибленим і водночас віддаленим від споруд, які можуть обвалитися зверху в разі прямого попадання, або ж спалахнути.

2.6. Під час артилерійських обстрілів системами залпового вогню, коли снаряд або ракета добре помітні (уночі це яскравий спалах на обрії, удень – димні сліди ракет), реагувати слід таким чином:

1) організувати постійне спостереження, тримати у полі зору будівлі та споруди, розташовані поруч, що можуть бути використані як укриття;

2) після сигналу спостерігача сховатись якнайшвидше (протягом декільком секунд);

3) ховатися потрібно у підвалі чи іншому заглибленому приміщенні, обираючи місце у кутку між опорними стінами та недалеко від вікон та дверей, щоб миттєво покинути будинок у разі влучання снаряда;

4) не виходити з укриття, не почекавши хоча б 10 хвилин після завершення обстрілу. Після залпу зазвичай проводять уточнення результатів стрільби і корегування вогню або зміну позиції.

2.7. Не можна ховатися:

– під стінами сучасних будівель, офісів і магазинів;

– у підвалах панельних будинків, біля автомобільної техніки, автозаправних станцій, під стінами будинків із легких конструкцій;

– у місцях, заставлених контейнерами, ящиками, будматеріалами тощо;

– у річках, фонтанах і будь-яких водоймах.

2.8. Забороняється:

– визирати у вікна та користуватися ліфтом;

– перебувати всередині, біля автомобіля чи поблизу автозаправки;

– бігти по відкритій місцевості;

– вставати одразу після закінчення обстрілу;

– торкатися вибухонебезпечних, невідомих та підозрілих предметів.

2.9. Після закінчення обстрілу (бомбардування), залишаючи місце укриття, слід максимально уважно дивитися під ноги.

2.10. Не піднімати із землі жодних незнайомих предметів.

Авіабомба, ракета чи снаряд можуть бути касетними. Бойові елементи часто не розриваються під час падіння, але можуть вибухнути пізніше, в руках – від найменшого руху чи дотику.

2.11. Не приступати до розбирання завалів самостійно, слід чекати на фахівців із розмінування та представників аварійно-рятувальної служби.

 

3. Правила надання домедичної допомоги

3.1. За можливості, необхідно не панікувати.

3.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є потерпілі, надати їм першу (домедичну) допомогу; за необхідності викликати екстрену (швидку) медичну допомогу.

3.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

– негайно припинити роботу;

– вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;

– за необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.

3.4. Надати першу (домедичну) допомогу, зважаючи на характер ушкоджень, які завдано постраждалому.

3.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

3.4.1.1. Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) через шлунково-кишковий тракт: під час вживання їжі або контакту отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліків, займистих речовин, мийних засобів, пестицидів, грибів, рослин та інші різноманітних хімічних речовин);

2) через дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадного газу, окису азоту, парів хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) через шкіру та слизові оболонки: в разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинників, пестицидів тощо);

4) через ін’єкції, зокрема: укуси комах, тварин або змій, введення за допомогою шприца ліків або наркотичних речовин.

3.4.1.2. Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття наче пісок або ріжучий біль в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язику або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, який посилюється під час ковтання та дихання; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвична поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичний колір шкіри (блідий, малиновий, синюшний).

3.4.1.3. Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 г активованого вугілля) та проносне (дорослим – 50 мл вазелінової олії). Однак у разі отруєння займистими речовинами (наприклад, бензином) та порушення/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) в разі потрапляння отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

3.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

3.4.3. Перша допомога в разі поранення кінцівки, зокрема ускладненого кровотечою.

3.4.3.1. Ознаками артеріальної кровотечі є швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору), що призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

3.4.3.2. Ознаки венозної кровотечі: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

3.4.3.3. Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі поранення кінцівки, в тому числі ускладненого кровотечою, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) при необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

3.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів та послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим, в яких підозрюється перелом кісток кінцівок, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

3.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

3.4.5.1. Розрізняють чотири ступені опіків:

1) I ступінь (еритема) – почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) – сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає в разі впливу на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавленого металу тощо); частіше під час пожеж та аварій на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасних випадках на шахтах; результатом таких опіків є ушкодження м’язів, сухожилля, кісток.

3.4.5.2. Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого немає дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати за наявності опіку мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) під час опіків, спричинених хімічними речовинами, місце ураження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

3.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

3.4.6.1. Розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь – шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь – у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь – омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації – охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь – поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого наявні ознаки шоку.

3.4.6.2. Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити уражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. За необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

3.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати рятувальну службу.

3.6. Виконувати всі вказівки керівника щодо усунення аварійної ситуації.