Інструкція з охорони праці для монтажника з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № ___

для монтажника з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій

 

1. Загальні положення

1.1. Ця інструкція є нормативним документом, що містить обов’язкові вимоги з охорони праці для монтажника з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій (далі — монтажник).

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022  № 441, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 № 62, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. До роботи монтажником допускають осіб, які:

-     досягли 18-річного віку;

-     мають професійно-технічну освіту за відповідним напрямом;

-     мають стаж верхолазних робіт і посвідчення на право ведення стропальних робіт, а також кваліфікаційну групу з електробезпеки,

-     не мають протипоказань до виконання обов’язків за станом здоров’я;

-     пройшли стажування з безпечних методів і прийомів ведення робіт, вступний інструктаж з питань охорони праці та первинний інструктаж на робочому місці.

1.4. Монтажник, якого допускають вперше до верхолазних робіт, протягом року зобов’язаний працювати під наглядом досвідченого працівника.

1.5. Монтажник виконує роботи з монтажу сходів, площадок, загорож, опорних стояків, кронштейнів, риштувань тощо, а також зі складання конструкцій промислових і цивільних будівель та споруд з окремих елементів і блоків.

1.6. Монтажник повинен володіти способами з’єднування і кріплення конструкцій, вміти виконувати роботи зі стропування деталей, встановлення опалубки, риштувань, тимчасових опор, підмостків, їх розбирання та інше.

1.7. Монтажні роботи виконувати відповідно до організаційно-технологічного завдання з техніки безпеки, передбаченого проєктом провадження робіт.

1.8. Монтажник повинен:

-     знати правила виконання робіт згідно з технологічними картами;

-     правила експлуатації і будову електричного, механізованого і пневматичного інструменту спеціального призначення;

-     керуватися вимогами правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки та електробезпеки; 

-     дотримувати правил особистої гігієни та санітарних правил;

-     знати об’єм кваліфікаційних вимог відповідно до наданого розряду;

-     не приступати й не виконувати роботу у стані алкогольного, наркотичного або медикаментозного сп’яніння, у хворобливому або стомленому стані;

-     не допускати на своє робоче місце сторонніх осіб;

-     користуватися спецодягом і засобами індивідуального захисту (ЗІЗ);

-     знати місця розташування аптечки та первинних засобів пожежогасіння і вміти користуватися ними.

1.9. Під час роботи на монтажника можуть впливати шкідливі виробничі фактори:

-     травмування рухомими частинами виробничого обладнання;

-     падіння працівника (предметів) з висоти;

-     втрата стійкості змонтованих будівельних конструкцій;

-     недостатня освітленість робочої зони;

-     підвищений рівень шуму та вібрації на робочому місці;

-     підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;

-     ураження електричним струмом;

-     інші негативні фактори.

1.10. Монтажника забезпечують ЗІЗ з урахуванням вимог законодавства та галузевих норм.

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Ознайомитися з проєктом провадження робіт та отримати завдання від безпосереднього керівника про порядок і безпечні прийоми виконання роботи та послідовність виконання виробничого завдання.

2.2. Впевнитися в наявності й справності технологічного оснащення, засобів колективного й індивідуального захисту, які відповідають виду виконуваних робіт.

2.3. Одягнути спецодяг, спецвзуття, запобіжний пояс і захисну каску.

2.4. Оглянути робоче місце, прибрати непотрібні предмети й матеріали, звільнити проходи та проїзди.

2.5. Перевірити наявність і справність інструменту та захисних пристроїв.

2.6. Пересвідчитись у наявності заземлення електрифікованого обладнання.

2.7. Перевірити безпечність складування конструкцій і деталей на будівельному майданчику.

2.8. Про всі несправності електропроводки, обладнання та інвентарю тощо повідомити бригадира чи майстра (виконроба) або іншого працівника, відповідального за провадження цих робіт.  

 

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Монтажник зобов’язаний виконувати тільки ту роботу, до якої його допустили та з якої він пройшов інструктаж.

3.2. Стропування вантажу виконувати інвентарними стропами відповідно до розроблених схем стропування. Гаки вантажозахватних засобів повинні бути оснащені запобіжними замикаючими пристроями, що запобігають мимовільному випадінню вантажу.

3.3. Роботи на висоті за відсутності тимчасових огороджень виконувати з використанням запобіжних поясів і страхувальних канатів.

3.4. Місця кріплення запобіжних поясів вказує виконроб чи майстер.

3.5. Монтажні площадки, драбини та інші пристосування, необхідні для роботи на висоті, встановлювати й закріплювати на конструкціях до їх монтажу.

3.6. Заборонено піднімати збірні залізобетонні конструкції, які не мають монтажних петель, що забезпечують їх правильне і надійне стропування і монтаж.

3.7. Під час монтажу для переходу з однієї конструкції на іншу застосовувати інвентарні драбини, перехідні містки й трапи, що мають огородження.

3.8. Елементи конструкцій, встановлених у проєктне положення, звільняють від строп після їх надійного закріплення.

3.9. Для розстропування користуватися інвентарними пересувними площадками й монтажними драбинами, без опирання на закріплену змонтовану конструкцію.

3.10. Подавати елементи будівельних конструкцій на місце установки комплектно, у черговості, що відповідає послідовності виконання монтажних робіт.

3.11. Монтаж конструкцій кожного наступного ярусу (ділянки) споруди виконувати відповідно до проєкту після надійного закріплення всіх елементів попереднього ярусу (ділянки).

3.12. Під час монтажу будівельних конструкцій перебувати на встановлених раніше і надійно закріплених конструкціях чи засобах підмощування.

3.13. Будівельний розчин під встановлюваний елемент розстелити до подачі елемента на місце встановлення.

3.14. Заборонено:

-     залишати підняті елементи конструкцій у висячому положенні;

-     перебувати на елементах конструкцій під час їх підйому чи переміщення;

-     переносити вантаж над людьми, а також перебувати в зоні роботи крана стороннім особам;

-     перебувати під конструкціями, що монтуються, до встановлення їх у проєктне положення і закріплення;

-     переміщати встановлені елементи (конструкції) після їх розстропування;

-     допускати перекручування, вузли, заломи сталевих канатів під час стропування вантажів;

-     піднімати вантаж, примерзлий до землі, закладений іншими предметами чи засипаний землею або залитий бетоном, а також піднімати конструкції, маса яких невідома;

-     виконувати монтажні роботи на висоті у відкритих місцях за швидкості вітру 15 м/с і більше, під час снігопаду, ожеледиці, грозі або тумані, що виключає видимість у межах виконання робіт. Також у цих випадках призупиняти роботу баштових кранів та інших механізмів;

-     використовувати інструмент і пристрої не за призначенням;

-     здійснювати самостійно ремонт освітлення, електропроводки, підключення струмоприймачів (електрифікованого інструмента, приладів, електричних машин тощо).

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Переконатися, що всі змонтовані елементи конструкцій надійно закріплені.

4.2. Використовуване електрообладнання відключити від електромережі.

4.3. Упорядкувати робоче місце, прибрати будівельне сміття та сторонні предмети з проходів і проїздів.

4.4. Очистити інструменти, пристрої і помістити їх у відведене для зберігання місце.

4.5. Зняти спецодяг і взуття, очистити їх від бруду, помістити у відведене для зберігання місце. Помити руки й обличчя теплою водою з милом. За можливості прийняти душ.

4.6. Повідомити безпосереднього керівника про всі несправності обладнання та інструментів і надзвичайні події, які сталися під час роботи, і яких заходів вживали, щоб їх усунути.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є потерпілі, надати їм першу домедичну допомогу; за необхідності викликати «швидку медичну допомогу».

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

-     негайно припинити роботу;

-     вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;

-     за необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.

5.4. Надання першої домедичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: у разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога у разі рани кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) - сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь - некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) - виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків - ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь - у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь - омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь - поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника з усунення аварійної ситуації.