Інструкція з охорони праці для тесляра

_______________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № ____

для тесляра

 

І. Загальні положення

1.1. Дія інструкції поширюється на теслярів, що працюють на підприємстві, та встановлює вимоги безпеки праці відповідно до вимог охорони праці і правил поводження під час виконання ними робіт та користування засобами індивідуального і колективного захисту.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022  № 441, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. До виконання робіт допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичний огляд, не мають медичних протипоказань та пройшли навчання і вступний інструктаж з охорони праці.

Інструктаж для працівника повинен також проводитися перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 6 місяців (повторний інструктаж).

В процесі роботи працівник також проходить:

−       позаплановий інструктаж у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

−       при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

−       при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

−       при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

−       при перерві в роботі виконавця робіт більше ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів;

−       цільовий інструктаж:

−       при виконанні разових робіт, не передбачених трудовим договором;

−       при ліквідації аварії, стихійного лиха;

−       при проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

Результати інструктажу заносяться в «Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та працівника.

1.4. Робоче місце тесляра є стаціонарним.

1.5. Графік роботи тесляра установлено відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку.

1.6. Працівник повинен:

−       виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

−       пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці;

−       знати місце зберігання медичної аптечки та вміти надавати першу домедичну допомогу потерпілим при нещасних випадках;

−       не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці;

−       співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу її життю чи здоров’ю або людям, які її оточують, та навколишньому природному середовищу;

−       піклуватися про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання робіт;

−       знати, де розміщені первинні засоби пожежогасіння, та вміти ними користуватися;

−       користуватися виданим спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту;

−       виконувати тільки ту роботу, за якою він проінструктований і яка доручена керівником робіт;

−       здавати верхній одяг, особисті речі в гардероб;

−       знати та виконувати вимоги інструкції (паспорта) заводу-виготовлювача з безпечної експлуатації обладнання, з яким працює;

−       дотримуватися технологічного процесу.

Працівник повинен пам’ятати, що дотримання вимог інструкцій є основною вимогою запобігання нещасним випадкам.

1.7. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які впливають під час роботи, на тесляра:

−       підвищений рівень шуму та вібрації на робочому місці;

−       підвищена або знижена вологість повітря;

−       підвищена або знижена рухомість повітря;

−       відсутність або недостатність природного світла;

−       гострі краї, задирки й шорсткість на поверхнях конструкцій, інструменту, обладнання;

−       порізи, удари рук при неправильному користуванні ручним інструментом та при його несправності;

−       скалки рук, пошкодження та засмічення очей шматками матеріалів, що відлітають, тирсою та інше;

−       удари тіла при неправильному перенесенні та складування матеріалів;

−       порізи пальців та пошкодження очей при неправильному загостренні інструменту;

−       ураження електрострумом при користуванні електроінструментом.

1.8. У випадках травмування і несправностей у роботі обладнання, працівник має негайно припинити роботу і повідомити свого безпосереднього керівника про те, що трапилося, надати собі або іншому працівнику першу домедичну допомогу та організувати, за необхідності, транспортування потерпілого до лікувально-профілактичного закладу.

1.9. Забороняється зберігати на своєму робочому місці пожежо- та вибухонебезпечні речовини.

1.10. За порушення (невиконання) вимог нормативно-правових актів з охорони праці працівник притягується до дисциплінарної, а у відповідних випадках – матеріальної та кримінальної відповідальності у порядку, встановленому законодавством.

1.11. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров’я, або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

1.12. Для попередження можливості виникнення пожежі працівник повинен дотримуватися вимог пожежної безпеки сам і не допускати порушення цих вимог працівниками; курити дозволяється лише в спеціально відведених для цього місцях.

1.13. Робочим інструментом тесляра може бути: сокира, молоток, кліщі, пила, цвяходер, електрифікований інструмент та інше.

1.14. Для перенесення та зберігання інструменту, цвяхів та інших дрібних деталей тесляр повинен користуватися індивідуальною сумкою, портативним ручним ящиком. Ріжучі частини інструмента слід захищати чохлами.

1.15. Забороняється виконувати теслярські роботи на неогороджених робочих місцях, розташованих на висоті 1,3 м і більше над землею чи перекриттям, в неосвітлених або затемнених місцях.

1.16. Рукоятки ручного інструменту повинні бути виготовлені з деревини твердих та в’язких порід. Інструменти повинні бути справними та щільно насадженими на рукоятки. Забороняється застосувати ручний інструмент, який має вибоїни, відколи; на бокових гранях у місцях затискання їх руками не повинно бути задирок та гострих ребер; на дерев’яних поверхнях ручок не повинно бути сучків, задирок, тріщин; поверхня повинна бути гладкою, не повинно бути наклепів.

1.17. Складування матеріалів:

−       круглий ліс – в штабель висотою не більше 1,5 м з прокладками між рядами та встановленням упорів проти розкочування, висота штабеля не повинна бути більше його ширини;

−       пиломатеріали – в штабель, висота якого при рядовій укладці складає не більше половини ширини штабеля, а при укладці в клітку – не більше ширини штабеля. Проходи між штабелями – не менше 1 м.

1.18. Забороняється опирати матеріали та вироби до огорож та елементів тимчасових та капітальних споруд.

1.19. Строповку матеріалів та виробів, які складаються вантажопідіймальними механізмами, може виконувати тесляр, який має посвідчення стропальника.

1.20. Роботи по антисептуванню деревини (приготуванню суміші, а також навантаженню, розвантаженню та розпаковці хімічних матеріалів) можуть виконувати особи не молодше 18 років, які пройшли спеціальне навчання та інструктаж.

1.21. Робітники, які мають на шкірі порізи, тріщини та рани, до обробки деревини не допускаються.

1.22. Антисептування повинно виконуватись із застосуванням гумових рукавичок, окулярів, респіраторів і протигазів.

1.23. Для зменшення впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів необхідно застосовувати такі засоби індивідуального захисту:

−            костюм бавовняний;

−            рукавиці;

−            черевики;

−            для робіт із просочення деревини антисептиками: костюм брезентовий (замість костюма бавовняного), рукавички гумові, наплічники брезентові;

−            під час установки опалубки на гідротехнічних спорудах: костюм бавовняний з водовідштовхуючим просоченням (замість костюма бавовняного);

−            під час конопачення дерев’яних конструкцій і споруд: костюм бавовняний, рукавиці комбіновані;

−            на зовнішніх роботах взимку всім додатково: куртка та брюки бавовняні на теплій підкладці, валянці.

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком роботи тесляр повинен оглянути робоче місце, прибрати непотрібні матеріали, предмети, звільнити проходи і підготувати до роботи інструменти та пристосування.

2.2. Ручний інструмент перевіряється візуально; особлива увага приділяється щільності насадки його на ручках та загостренню.

2.3. Упорядкувати спецодяг, засоби індивідуального захисту.

2.4. Перевірити достатність освітлення.

2.5. Одержати від керівника робіт завдання.

 

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Під час знаходження на робочому місці працівник не повинен здійснювати дії, які можуть спровокувати нещасний випадок:

−       не розмахувати гострими і ріжучими предметами;

−       стежити за справністю устаткування, дотримуватися правил їх експлуатації та інструкції з охорони праці для відповідних видів робіт;

−       бути уважним, не відволікатися і не відволікати інших.

3.2. Під час роботи працівник повинен бути ввічливим з працівниками, вести себе спокійно і витримано, уникати конфліктних ситуацій, які можуть викликати нервово-емоційне напруження і відбитися на безпеці праці.

3.3. Особливої обережності необхідно дотримуватися і бути уважним поблизу зон підвищеної небезпеки.

3.4. Необхідно дотримуватися вимог інструкції з експлуатації обладнання, що використовується у роботі. Забороняється самостійно усувати неполадки в роботі обладнання.

3.5. Працівник повинен дотримуватися правил переміщення в приміщенні і на території, користуватися тільки відведеними для руху проходами. Не захаращувати встановлені проходи і проїзди.

3.6. Забороняється залишати працююче обладнання без постійного нагляду.

3.7. Не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце.

3.8. Працівник має дотримуватися вимог та приписів знаків безпеки, сигнальних кольорів і розмітки; вміти надавати першу домедичну допомогу потерпілим у разі нещасних випадків; знати номери телефонів для виклику екстрених служб (пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, аварійної служби газового господарства тощо) і термінового інформування безпосереднього і вищих керівників, місце зберігання аптечки, шляхи евакуації людей у разі надзвичайних ситуацій.

3.9. Обтесування деревини слід виконувати з правого боку в напрямку від основи до верхів’я, при цьому необхідно розміщуватися так, щоб права нога знаходилась як можна далі від деревини.

Під час тесання сокирою оброблена деревина повинна знаходитись на підкладках, що виключають її самовільне зсування та скочування.

3.10. Обробка матеріалів повинна виконуватись на жорсткій основі (земля, перекриття).

Забороняється виконувати ці роботи на настилах риштувань і помостів. На них допускається тільки збирання, монтаж та припасування деталей.

3.11. Під час переносу вручну пиломатеріалів (колод, брусків) працівники повинні бути одного зросту і нести брус, колоду тільки на правому чи на лівому плечі. Скидати з пліч чи опускати піднесені матеріали необхідно одночасно по команді та на підготовлену площадку.

3.12. 3 колод та дощок від розбирання дерев’яних конструкцій, риштувань, помостів необхідно видаляти скоби, загинати цвяхи.

3.13. Під час улаштування риштувань, помостів та інших засобів підмощування тесляр повинен керуватися одержаними від керівника робіт кресленням, планом виконання робіт (ПВР).

3.14. Риштування і помости слід установлювати на сплановану площадку, на щільні (нерозрізні) дерев’яні підкладки товщиною не менше 5 см, покладені під кожну пару стояків перпендикулярно до стіни будівлі.

Не дозволяється вирівнювати підкладки за допомогою цеглин, каменів, відрізків, дощок.

3.15. Конструкції огородження повинні складатися зі стояків, струганого поруччя, розташованого на висоті не менше 1,1 м від робочого настилу, одного проміжного елемента та бортової дошки висотою не менше 15 см. Ширина настилу на риштуваннях і помостах повинна бути не менше 2 м – для кам’яних, 1,5 м – для штукатурних, 1 м – для малярних та монтажних робіт. Настили на риштуваннях і помостах повинні мати рівну поверхню з щілиною між дошками не більше 5 мм. З’єднання щитів допускається тільки по їх довжині, причому кінці елементів, які стикуються, повинні знаходитись на опорі і перекривати її не менше, ніж на 0,2 м в кожний бік. При влаштуванні риштувань зазор між робочим настилом і стіною будівлі повинен бути: при кам’яній кладці – 50 мм, при оздоблювальних роботах – 150 мм.

3.16. Риштування кріпляться згідно з ПВР.

3.17. Забороняється кріпити риштування до парапетів, карнизів, труб, балконів та інших виступаючих конструкцій будівлі.

3.18. Для закріплення котлованів, траншей глибиною до 3 м в ґрунтах природної вологості (крім піщаних) застосовуються дошки товщиною не менше 40 мм, а в ґрунтах піщаних з підвищеною вологістю – не менше 50 мм, закладаючи їх за вертикальні стійки у притул до ґрунту з кріпленням до стійок. Встановлювати стійки кріплення слід згідно з ПВР, але не рідше, ніж через 1 м; під кінцями розпірки (зверху і знизу) необхідно прибивати бобишки. Допускається випускати верхні дошки кріплення над бровками траншей не менше, ніж на 15 см.

3.19. Під час роботи на дощаній основі покрівлі працюючі, крім запобіжного пояса, забезпечуються особливими козирками (упорами), які, як і захисний пояс, за допомогою мотузки кріпляться до надійних частин будівлі (за вказівкою керівника робіт).

3.20. Розбирання дощаних кріплень котлованів і траншей виконують знизу вверх. Кількість одноразово видалених дощок по висоті не повинна перевищувати трьох, а в сипучих і нестійких ґрунтах – одної дошки.

Розбирання кріплення повинно виконуватись у присутності керівника робіт.

3.21. Забороняється виконувати роботи на покрівлі з риштувань і конструкцій під час ожеледиці, густого туману, зливі, грози, снігопаду, при швидкості вітру 15 м/с і більше.

3.22. Будівельне сміття дозволяється спускати з покрівлі, перекриття, риштувань тільки по закритих жолобах або в закритих ящиках, контейнерах за допомогою кранів та підйомників.

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Відключити верстати, електроінструмент, пристосування від електромережі.

4.2. Прибрати робоче місце від будівельного сміття.

4.3. При роботі на верстатах протерти і змастити частини, що труться (при відключеному від електромережі верстаті).

4.4. Протерти інструмент, скласти його в інвентарний ящик.

4.5. Спецодяг, засоби індивідуального захисту скласти у відведене для нього місце.

4.6. Вимити руки, обличчя з милом, за можливості, прийняти душ.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є потерпілі, надати їм першу домедичну допомогу; за необхідності викликати «швидку медичну допомогу».

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

−       негайно припинити роботу;

−       вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;

−       за необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.

5.4. Надання першої домедичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: у разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500−700 мл (2−3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим − 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога у разі рани кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) − почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) − сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь − некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) − виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків − ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь − шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь − у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь − омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації − охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь − поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не пошкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід надати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника з усунення аварійної ситуації.