Інструкція з охорони праці електромонтажника силових мереж та електроустаткування

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № ___

електромонтажника силових мереж та електроустаткування

 

1. Загальні положення

1.1. Дія цієї інструкції поширюється на всіх електромонтажників силових мереж та електроустаткування і встановлює вимоги безпеки під час виконання ним посадових обов’язків.

1.2. Інструкція з охорони праці для електромонтажників силових мереж та електроустаткування розроблена на виконання вимог абзацу другого статті 13 Закону України «Про охорону праці», з урахуванням вимог НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022  № 441, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11. 2018 № 1804, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. Інструкція призначається для проведення інструктажу працівників, які виконують роботи під час експлуатації діючих електроустановок, електричних станцій, електричної частини ТАВ, ЗДТУ, силових мереж та електроустаткування під час виконання в них монтажних, налагоджувальних, випробувальних, ремонтних і будівельних робіт.

1.4. Вимоги цієї Інструкції спрямовані на убезпечення працівників під час виконання електромонтажних робіт силових мереж та електроустаткування.

1.5. До самостійної роботи допускаються особи, які мають кваліфікаційне посвідчення та не мають протипоказань за станом здоров’я (пройшли медичний попередній огляд та визнані придатними виконувати електромонтажні роботи на висоті). Перед допуском до самостійної роботи, після проведення вступного інструктажу, первинного інструктажу, попереднього спеціального навчання з питань охорони праці, перевірки знань з охорони праці, перевірки вмінь та навичок безпечного виконання робіт, монтажник повинен пройти безпосередньо на робочому місці стажування протягом 2-15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) під керівництвом досвідченого кваліфікованого працівника. Допуск до самостійної роботи здійснюється за умови позитивних результатів стажування, перевірки вміння та навичок безпечного виконання робіт.

1.6. За цією інструкцією монтажник інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж).

Результати інструктажу заносяться до «Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та монтажника.

1.7. Працівники, що працюють у діючих електроустановках, у тому числі електромонтажники силових мереж та електроустаткування повинні проходити первинний (під час прийняття на роботу) та періодичний (протягом трудової діяльності) медичний огляд згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України 21.05.2007
№ 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за
№ 846/14113.

1.8. Електромонтажники силових мереж та електроустаткування зобов’язані знати Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів відповідно до займаної посади чи роботи, яку вони виконують, і мати відповідну групу з електробезпеки залежно від характеру виконуваних робіт та розряду згідно з такими вимогами:

1) для одержання груп II-III працівники мають:

а) чітко усвідомлювати небезпеку, пов’язану з роботою в електроустановках;

б) знати і уміти застосувати на практиці ці та інші правила безпеки в обсязі, потрібному для роботи, яка виконується;

в) знати будову і улаштування електроустановок;

г) уміти практично надавати першу допомогу потерпілим у разі нещасних випадків, в тому числі застосовувати способи штучного дихання і зовнішнього масажу серця;

3) для одержання груп IV-V додатково необхідно знати компонування електроустановок і вміти організувати безпечне проведення робіт, уміти навчити працівників інших груп Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів і наданню першої допомоги потерпілим від електричного струму;

4) для одержання групи V необхідно також розуміти, чим викликані вимоги пунктів Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

1.9. Під час виконання службових обов’язків електромонтажник силових мереж та електроустаткування повинен мати з собою посвідчення про перевірку знань. За відсутності посвідчення, або за наявності посвідчення з простроченими термінами перевірки знань, працівник до роботи не допускається.

Посвідчення про перевірку знань підлягає заміні у випадку зміни посади або за відсутності місця для записів.

1.10. Забороняється допускати до роботи в електроустановках осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

1.11. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які впливають на електромонтажника силових мереж та електроустаткування:

−     механічні фактори, що характеризуються кінетичною та потенційною енергією і механічним впливом на людину;

−     вплив несприятливих температур зовнішнього середовища на працівника, підвищена рухливість повітря тощо;

−     ураження електричним струмом;

−     вплив електромагнітного поля;

−     захворювання очей внаслідок виконання робіт без засобів індивідуального захисту.

Шкідливі та небезпечні виробничі фактори конкретизуються згідно з результатами атестації робочих місць.

1.12. Машини, механізми, пристосування й інструмент, що застосовуються в електроустановках, повинні бути справні і випробувані відповідно до чинних нормативних документів і строків.

Електрообладнання, конструкції, комплектувальні деталі, вузли вітчизняного та іноземного виробництва повинні відповідати вимогам чинних в Україні нормативних документів.

Електрообладнання, яке підлягає в Україні обов’язковій сертифікації, повинно супроводжуватись сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката згідно з Державною системою сертифікації УкрСЕПРО.

1.13. Під час експлуатації електроустановок необхідно дотримуватись вимог пожежної безпеки, встановлених Правилами пожежної безпеки в Україні.

1.14. Забороняється допускати до роботи працівників з ознаками алкогольного або наркотичного сп’яніння, а також з явними ознаками захворювання.

1.15. Електромонтажникам силових мереж та електроустаткування забороняється виконання розпоряджень та завдань, що суперечать вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

1.16. Кожний працівник особисто відповідає за свої дії в частині безпечного виконання робіт у діючих електроустановках.

У випадку, якщо електромонтажник силових мереж та електроустаткування самостійно не спроможний вжити дієвих заходів з усунення виявлених ним порушень Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника, а у випадку його відсутності − керівника вищого рівня.

1.17. У разі нещасних випадків з людьми зняття напруги для звільнення потерпілого від дії електричного струму має бути виконано негайно, без попереднього дозволу.

1.18. Електромонтажник силових мереж та електроустаткування, що порушив вимоги Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, цієї Інструкції, інших вимог з охорони праці усувається від роботи і несе відповідальність (дисциплінарну, адміністративну, кримінальну) згідно з чинним законодавством.

1.19. Електромонтажник силових мереж та електроустаткування, що припустився порушення вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, цієї Інструкції, інших вимог з охорони праці, без позачергової перевірки знань до робіт в електроустановках не допускаються.

Особи з простудними і хронічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів до роботи з монтажу електромереж, заготовки і монтажу пластмасових труб не допускаються.

У разі прояву ознак респіраторного захворювання, підвищення температури, отруєння тощо працівник має залишитися вдома та звернутися за медичною допомогою, а у випадку перебування на робочому місці – повідомити безпосереднього керівника про прояви ознак захворювання, самоізолюватися викликати спеціальний медичний транспорт.

1.20. Роботи на висоті (при підйомі над поверхнею вище, ніж 1,3 м) виконуються тільки з паспортизованих та перевірених риштувань та помостів.

1.21. Електромонтажники силових мереж та електроустаткування залежно від розряду повинні мати кваліфікаційні вимоги:

2-й розряд

Базова або неповна базова загальна середня освіта. Одержання професії безпосередньо на виробництві. Без вимог до стажу роботи.

3-й розряд

Повна або базова загальна середня освіта. Професійно-технічна освіта без вимог до стажу роботи або підготовка безпосередньо на виробництві, підвищення кваліфікації і стаж роботи за професією 2 розряду не менше 1 року.

4-й розряд

Повна або базова загальна середня освіта. Професійно-технічна освіта. Підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією 3 розряду не менше 1 року.

5-й розряд

Вища або професійно-технічна освіта (молодший спеціаліст, кваліфікований робітник). Підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією 4 розряду не менше 1 року.

6-й розряд

Вища освіта (молодший спеціаліст). Підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією 5 розряду не менше 1 року.

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Керівник робіт зобов’язаний:

−       узгодити з відповідальними службами та внести, за необхідності, уточнення в проект виконання робіт;

−       ознайомити працюючих з проектом виконання робіт та технологічними картами на всі види робіт;

−       здійснити первинний інструктаж, який стосується:

−          характеру та безпечних методів виконання робіт (в т.ч. за несприятливих погодних умов);

−          порядку проходів до кожного робочого місця;

−          наявності небезпечних зон та відкритих каналів і траншей;

−          порядку розвантаження та складування матеріалів, устаткування та конструкцій;

−          порядку і місць установки вантажних лебідок та інших механізмів в робочій зоні;

−          порядку роботи з гідропідйомників та за допомогою лазів;

−          наявності діючих електроустановок та заборонених зон;

−          надання першої допомоги, виклику швидкої медичної допомоги та пожежної охорони, керівника робіт чи роботодавця;

−       перевірити наявність та термін дії посвідчень з охорони праці та електро-пожежобезпеки на право виконання спеціальних видів робіт (зварювання, монтаж кабельної арматури тощо);

−       видати наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки з проведенням цільового інструктажу та записом до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. Підписи інструкторів та інструктованих в журналі обов’язкові;

−       попередити працюючих, що з’єднання та від’єднання від мережі обладнання, механізмів, інструменту, інвентарних шаф тощо (крім оперативного вмикання і вимикання комутаційними апаратами) в умовах будівельного майданчика виконуються тільки службою експлуатації власника електромережі, якщо немає іншої письмової домовленості з власником.

2.2. Електромонтажнику силових мереж та електроустаткування необхідно отримати перевірені засоби індивідуального захисту:

−            захисну каску з підшоломником;

−            запобіжний пояс для виконання робіт на висоті;

−            окуляри захисні;

−            спецодяг згідно з існуючими нормами та колективною угодою;

−            інструмент індивідуальний:

−          плоскогубці комбіновані з діелектричним покриттям ручок;

−          ніж монтерський;

−          метр складальний або рулетку;

−          молоток слюсарний сталевий;

−            інструмент бригадний:

−          кліщі універсальні КУ-1;

−          кліщі ручні КВН-1;

−          омметр;

−            будівельні машини і механізми згідно з проектом виконання робіт;

−            перевірити справність запобіжних засобів, які повинні мати інвентарні номери, що відповідають реєстраційному обліку в журналі, а також тавро з датою наступного випробування;

−            інші.

2.3. До початку робіт електромонтажнику силового обладнання та електроустаткування необхідно:

−       одягти робочий одяг;

−       підготувати діелектричні рукавички, інструмент з ізолюючими рукоятками, захисні окуляри, перевірити наявність діелектричних килимків;

−       перевірити справність захисних засобів, відсутність на них зовнішніх пошкоджень, почистити і витерти їх, перевірити по штампу строк придатності;

−       перевірити діелектричні рукавички на відсутність проколів шляхом згортання їх в бік пальців;

−       підготувати робоче місце: прибрати зайві предмети, перевірити освітлення, надійність настилів та огорож, перекриття каналів та закриття отворів;

−       перевірити справність драбин. Вони повинні мати інвентарні номери, що відповідають реєстраційному обліку в журналі, а також тавро з датою наступного випробування (помости, риштування та площадки мостових кранів, які використовуються для монтажу силових та освітлювальних мереж, повинні мати по всьому периметру суцільні настили та захисну огорожу заввишки не менше 1,1 м);

−переконатися в достатньому освітленні робочого місця та за необхідності застосувати переносний електричний світильник, який необхідно оснащувати запобіжною сіткою з рефлектором та гачком для підвішування, перевіривши справність його проводу. Допускається застосування переносних електричних світильників напругою не більше
42 В (при роботі дозволяється користуватися переносними електричними світильниками напругою 60 В постійного струму тільки при умові, що корпус світильника виготовлений з ізолюючого матеріалу, має захисну сітку та відбивач (рефлектор).

 

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Під час роботи в електроустановках напругою до 1000 В без зняття напруги на струмовідних частинах чи поблизу від них необхідно:

−       обгородити розташовані поблизу робочого місця інші струмовідні частини, що перебувають під напругою, і до яких можливий випадковий дотик;

−       працювати в діелектричному взутті чи стоячи на ізолювальній підставці або на діелектричному килимі;

−       застосовувати інструмент із ізолювальними руків’ями (у викруток, крім того, має бути ізольований стрижень); за відсутності такого інструменту слід користуватися діелектричними рукавичками.

3.2. Під час виконання робіт без зняття напруги на струмовідних частинах за допомогою ізолювальних засобів захисту необхідно:

−     тримати ізолювальні частини засобів захисту за руків’я до обмежувального кільця;

−     розміщувати ізолювальні частини засобів захисту так, щоб не виникла небезпека перекриття по поверхні ізоляції між струмовідними частинами двох фаз чи замикання на землю;

−     користуватися тільки сухими і чистими ізолювальними частинами засобів захисту з непошкодженим лаковим покриттям.

У разі виявлення порушень лакового покриття чи інших несправностей ізолювальних частин засобів захисту користування ними забороняється.

В процесі роботи із застосуванням електрозахисних засобів (ізолювальні штанги та кліщі, електровимірювальні кліщі, покажчики напруги) допускається наближення працівника до струмовідних частин на відстань, яка визначається довжиною ізолювальної частини цих засобів.

Без застосування електрозахисних засобів забороняється торкатися ізоляторів електроустановки, що перебуває під напругою.

3.3. В електроустановках забороняється працювати у зігнутому стані, якщо в разі випрямлення відстань до струмовідних частин буде меншою від мінімально допустимої відстані від людини у будь-якому можливому її положенні та інструментів і пристосувань, що використовується нею, від тимчасових огорож.

В процесі виконання робіт біля необгороджених струмовідних частин забороняється розташовуватися таким чином, щоб ці частини знаходилися позаду чи з двох боків.

3.4. Заносити довгі предмети (труби, драбини тощо) та працювати з ними в розподільчому устаткуванні, в яких унеможливлено випадковий дотик до частин, що перебувають під напругою, потрібно вдвох під постійним наглядом керівника робіт.

Риштування та драбини, що застосовуються для ремонтних робіт, мають бути виготовлені за ГОСТ, ДСТУ чи ТУ на них. Опорна частина драбин, що встановлюються на гладких поверхнях, має бути оббита гумою, а на опорних частинах драбин, що встановлюються на землі, мають бути гострі металеві наконечники. Драбини повинні верхнім кінцем надійно спиратися на міцну опору. У разі необхідності обіперти драбину на провід, вона повинна бути обладнана гачками в верхній частині. Зв’язані драбини застосовувати забороняється.

У разі встановлення приставних драбин на підкранових балках, елементах металевих конструкцій тощо необхідно надійно закріпити верхівку і низ драбини на конструкціях.

В процесі обслуговування та ремонту електроустановок застосування металевих драбин забороняється.

Роботу із застосуванням драбин виконують два працівники, один з яких перебуває знизу.

Стоячи на ящиках та інших сторонніх предметах виконувати роботи забороняється.

3.5. Електромонтажники силових мереж та електроустаткування перед тим, як зайти у відкрите розподільче устаткування, повинні бути проінструктовані і заходити до місця робіт у супроводі оперативного працівника з групою III; виходити з відкритого розподільчого устаткування (ВРУ) після закінчення роботи чи під час перерви працівникам дозволяється під наглядом керівника робіт.

3.6. У прольоті перетину на повітряній лінії електропередачі та у ВРУ у разі заміни проводів (тросів) та ізоляторів і арматури цих проводів (тросів), що розташовані нижче проводів під напругою, через проводи (троси), що заміняються, слід перекинути канати з рослинних та синтетичних волокон. Канати потрібно перекидати в двох місцях перетину і закріплювати їх кінці за якорі, конструкції тощо. Піднімання проводу (тросу) слід здійснювати поволі, без ривків.

Роботи на проводах (тросах) та на ізоляторах і арматурі цих проводів (тросів), розташованих вище від проводів (тросів), що перебувають під напругою, можуть бути дозволені за умови складення плану виконання робіт, що затверджується керівництвом підприємства, в якому мають бути передбачені заходи, що перешкоджають опусканню проводів (тросів), та заходи щодо захисту від наведеної напруги. Забороняється заміна проводів і тросів під час цих робіт без зняття напруги з проводів, що перетинаються.

3.7. Під час наближення грози слід припинити всі роботи на ПЛ, ПЛЗ і у ВРУ, а в закритих РУ − роботи на вводах і комутаційній апаратурі, безпосередньо з’єднаній з повітряними лініями.

Під час снігопаду, дощу, туману забороняються роботи, які вимагають застосування захисних ізолювальних засобів.

3.8. У разі виявлення замикання на землю в електроустановках від 6 до 35 кВ забороняється наближатися на відстань, меншу ніж 4 м − в закритих і меншу ніж 8 м − у відкритих РУ і на ПЛ.

Більше від вказаного в цьому пункті наближення до цього місця припустиме тільки для виконання операцій з комутаційною апаратурою для ліквідації замикання на землю, а також у разі необхідності вивільнення людей, що потрапили під напругу, та надання їм першої допомоги.

У цих випадках обов’язково слід користуватися як основними, так і додатковими електрозахисними засобами.

3.9. Електромонтажнику силових мереж та електроустаткування слід пам’ятати, що після зникнення напруги з електроустановки вона може бути подана знову без попередження.

3.10. Встановлення і зняття запобіжників, як правило, проводиться за знятої напруги.

Під напругою, але без навантаження допускається знімати та встановлювати запобіжники на приєднаннях, в схемі яких відсутні комутаційні апарати, що дозволяють зняти напругу.

Під напругою і під навантаженням в освітлювальних мережах і у вторинних колах допускається знімати і встановлювати запобіжники трансформаторів напруги, запобіжники пробкового типу.

3.11. Під час зняття і встановлення запобіжників під напругою необхідно користуватися:

−     в електроустановках напругою понад 1000 В − ізолювальними кліщами (штангою), діелектричними рукавичками та захисними окулярами (маскою);

−     в електроустановках до 1000 В − ізолювальними кліщами чи діелектричними рукавичками, а в разі наявності відкритих плавких вставок − також і захисними окулярами (маскою).

3.12. Вимикати і вмикати роз’єднувачі, та вимикачі напругою понад 1000 В з ручним приводом слід в діелектричних рукавичках.

3.13. В темний час доби дільниці робіт, робочі місця і підходи до них повинні освітлюватися. Освітленість має бути рівномірною, без засліплювальної дії на працівників освітлювальних пристроїв. Забороняється виконання робіт в неосвітлених місцях.

3.14. Всі працівники, які перебувають в приміщеннях з діючим електрообладнанням електростанцій і підстанцій (за винятком щитів керування релейних та їм подібних приміщень), в ЗРУ, ВРУ, в колодязях, тунелях та траншеях, а також на ПЛ, зобов’язані користуватися захисними касками.

3.15. Під час виконання земляних, зварювальних, підривних робіт, робіт із застосуванням спеціальних підіймачів, вантажопідіймальних, землерийних машин та інших механізмів в охоронній зоні діючих ПЛ і КЛ слід керуватися відповідними Правилами і нормами безпечного виконання цих видів робіт (Правила охорони   електричних мереж, затверджені постановою Кабінету Міністрів України 04.03.1997  № 209, ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення», НПАОП 0.00-1.80-18 «Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання»).

3.16. Виконання робіт в електроустановках з використанням спеціальних пристосувань, машин та механізмів слід провадити за технологічними картами та проектом проведення робіт.

3.17. У виняткових випадках короткочасні роботи, що не терплять зволікань, з усунення несправностей устаткування, які можуть призвести до аварії, допускається виконувати без наряду − за розпорядженням із записом в оперативний журнал ремонтникам під наглядом адміністративно-технічного працівника з групою V (в електроустановках напругою до 1000 В − з групою IV) у випадку зайнятості оперативних працівників, а також у разі відсутності місцевих чергових.

В усіх випадках під час робіт мають виконуватися всі організаційно-технічні заходи, що убезпечують працівників під час робіт.

3.18. Під час виконання робіт електромонтажник силових мереж та електроустаткування зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог розділу 6 «Правила безпеки під час виконання окремих видів робіт в електроустановках загального призначення» Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

3.19. Прокладання кабелів (проводів) слід виконувати тільки в рукавицях.

3.20. Працювати ручними ударними інструментами слід із застосуванням захисних щитків або окулярів з непробивним склом.

3.21. Переносити чи перевозити інструмент з гострими кутами треба лише в чохлах.

3.22. Не дозволяється розміщувати кабель, барабан з кабелем та без нього, механізми, пристрої та інструменти безпосередньо біля бровки траншеї.

3.23. Переміщувати барабан з кабелем (проводом) слід після того, коли цвяхи із щік барабана вийнято, а кінці кабелю надійно закріплено.

3.24. Перекочувати барабан із кабелем (проводом) слід у напрямку стрілки, нанесеної фарбою на щоці барабана.

3.25. Не дозволяється працюючим чи стороннім особам перебувати на шляху барабана, що переміщується.

3.26. Під час піднімання барабана необхідно слідкувати за тим, щоб не пошкодити щоки барабана та втулку.

3.27. Перед розмотуванням барабан встановити на домкрати (чи інший підіймальний пристрій). Підняти його на 0,15−0,20 м над поверхнею землі, кузова автомобіля тощо, щоб барабан міг вільно обертатися та не зміщуватися по осі.

Барабан встановити так, щоб кабель розмотувався з його верхньої частини.

Розмотувати кабель з барабана слід тільки за наявності гальмівного пристрою.

3.28. На трасах з поворотами робітники не повинні перебувати всередині кута повороту кабелю, а також підтримувати або відтягувати кабель руками. Для цього на поворотах повинні бути встановлені кутові ролики.

3.29. За умов прокладання кабелю вручну всі робітники повинні перебувати з одного боку кабелю.

3.30. Тягові механізми, кутові і лінійні ролики слід надійно закріпити.

3.31. Під час прокладання кабелю (проводу) робітники повинні перебувати від кутових та лінійних роликів на відстані не менше 1 м.

3.32. Під час розмотування кабелю (проводу) за допомогою привідної лебідки робітникові, який знаходиться біля неї, необхідно слідкувати за роботою лебідки і контролювати зусилля натягування. Якщо розмотування виконується ручною лебідкою, то крутити її та контролювати зусилля повинні два робітники.

Кріпити кабель до троса слід надійно за допомогою кабельної панчохи або клина.

3.33. Розміщення конструкцій і пристроїв для витягнення кабелю (проводу) з барабана повинно бути таким, щоб забезпечити прохід робітника, який супроводжує кінець кабелю з тросом, без перепон і торкання раніше прокладених кабелів.

3.34. Роботу виконувати тільки за умов наявності інвентарних засобів підмащування, які пройшли періодичне випробування.

3.35. Протягувати кабель через отвори в стінах та через міжповерхові перекриття дозволяється за умов, коли робітники знаходяться по обидва боки, при цьому відстань від входу кабелю в трубу до крайнього положення рук робітника повинна бути не менше 1 м.

3.36. Тягнути кабель по трасі слід тільки за умов надійного візуального, телефонного чи радіозв’язку з керівником робіт.

3.37. Не дозволяється перекладати кабель (проводи), який знаходиться під напругою.

3.38. Роботу в підземних спорудах слід виконувати за нарядом-допуском.

3.39. Для освітлення робочого місця в колодязях і тунелях застосовуються вибухозахисні ручні електричні світильники напругою 12 В або акумуляторні ліхтарі.

3.40. Відкривати люки колодязів необхідно інструментом, який не дає іскри, а також уникати ударів люка в горловину. Знімати кришку люка колодязя необхідно за допомогою зачіпки.

3.41. У разі появи запаху газу роботу в колодязі чи в тунелі необхідно припинити до виявлення джерела загазування та його усунення.

Для витиснення газу з колодязя слід нагнітати повітря від встановленого зовні вентилятора або компресора за допомогою рукава, який спускається у колодязь на відстані 0,25 м від дна.

Застосовувати для вентиляції балони зі стисненим газом забороняється.

3.42. Працювати в колодязях слід тільки за допомогою страхувальних мотузок, які кріпляться до запобіжних поясів працюючих в колодязі двома іншими робітниками, які знаходяться зовні колодязя.

Біля відкритого люка колодязя необхідно встановити попереджувальний знак чи огорожу.

3.43. Працювати в колекторах і тунелях необхідно між двома відкритими люками чи дверима.

3.44. Ходити в підземних спорудах необхідно тільки наміченими маршрутами, при цьому не торкатися розташованих там кабелів, контактних проводів, корпусів електрообладнання.

3.45. У колекторах, тунелях, кабельних напівповерхах та інших приміщеннях, в яких прокладено кабель, під час виконання робіт з використанням пропан-бутану сумарна місткість балонів з газом, які знаходяться в приміщенні, не повинна перевищувати 5 літрів.

Після закінчення роботи балони з газом слід винести, а приміщення провітрити.

Встановлювати балони з пропан-бутаном в колодязях забороняється.

3.46. Кінець кабелю спускати в тунель повільно за допомогою мотузки.

3.47. Під час виконання монтажних робіт на перетинах з автошляхами та інженерними мережами умови виконання робіт слід узгоджувати з їх власниками.

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Після закінчення роботи необхідно:

−       вимкнути механізми;

−       впевнитись у надійності кріплення проводів (кабелів) і відсутності зайвих предметів на опорах та електроустаткуванні;

−       прибрати інструмент у призначене місце;

−       впевнитися, що багаття загашене.

4.2. Сповістити безпосереднього керівника про несправності механізмів, пристроїв та інструменту, виявлені під час виконання робіт.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно припинити роботу, подавши команду «Стоп!», залишити небезпечну зону.

Команду «Стоп!», подану будь-яким працівником, повинні виконати всі працівники, які почули її.

Огородити небезпечну зону, залишити її, не допускати в неї сторонніх осіб.

5.2. Повідомити про аварійну ситуацію або нещасний випадок керівника робіт.

Якщо є потерпілі, надати їм першу медичну допомогу, за необхідності, викликати швидку медичну допомогу.

5.4. Перша допомога у разі нещасних випадків.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500−700 мл (2−3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) у разі потрапляння отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) − сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків − ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь − шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь − у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь − омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації − охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь − поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не пошкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника по усуненню аварійної ситуації.