Інструкція з охорони праці під час виконання ручних земляних робіт

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № __

під час виконання ручних земляних робіт

 

І. Загальні положення

1.1. У примірній інструкції викладені вимоги охорони праці під час виконання ручних земляних робіт.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022 № 441, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. До виконання ручних земляних робіт допускають осіб віком не молодше 18 років, що пройшли вступний інструктаж з охорони праці та оволоділи практичними навичками безпечного виконання робіт.

1.4. Протягом зміни слідкувати за самопочуттям. Якщо відчули сонливість, раптовий біль, негайно припинити роботу, використати медичні препарати з аптечки або звернутися по допомогу до присутніх осіб.

1.5. Під час виконання ручних земляних робіт на працівників можуть впливати такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

1.5.1. Фізичні небезпечні й шкідливі виробничі фактори:

−          гірські породи, які обвалюються;

−          підвищена запиленість повітря робочої зони;

−          підвищена або знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів;

−          підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

−          підвищена або знижена вологість повітря;

−          підвищена або знижена рухомість повітря;

−          відсутність або недостатність природного світла:

−          недостатня освітленість робочої зони;

−          підвищена яскравість світла;

−          підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

−          підвищений рівень інфрачервоної радіації;

−          гострі краї, задирки й шорсткість на поверхнях конструкцій, інструменту й обладнання;

−          розміщення робочого місця на значній глибині відносно поверхні землі.

1.5.2. Психофізіологічні небезпечні й шкідливі виробничі фактори:

−          фізичні перевантаження (статичні, динамічні);

−          нервово-психічні перевантаження (монотонність праці, емоційні перевантаження).

1.6. Для виконання земляних робіт у траншеях, котлованах і ямах глибиною понад 2 м, а також у зонах розташування підземних комунікацій (електрокабелі, газопроводи тощо) слід мати письмовий дозвіл (наряд-допуск) керівника робіт із переліком у ньому необхідних у цьому випадку заходів з охорони праці.

1.7. Місця копання котлованів, траншей або ям огороджують, встановлюють попереджувальні знаки й написи, а в нічний час, за можливості – сигнальне освітлення.

1.8. Котловани й траншеї, які копають на вулицях, проїздах, у дворах населених пунктів, а також у місцях, де відбувається рух людей або транспорту, огороджують захисними огородженнями, які мають попереджувальні написи й знаки, а в нічний час – сигнальне освітлення. Місця переходу людей через траншеї повинні бути обладнані перехідними містками, які освітлюються у нічний час.

1.9. Під час виконання робіт використовувати спецодяг: костюм брезентовий, чоботи гумові, рукавиці брезентові.

 

ІІ. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перевірити, щоб були міцно набиті лопати на держаки й закріплені від сповзання шурупом або цвяхом. Держак виготовляють із твердої й в’язкої деревини (клен, дуб, в’яз, горобина тощо). Поверхня держака повинна бути гладкою, без задирок, розколів і сучків. Довжина держака повинна забезпечувати зручну позу під час копання. Лезо лопати повинно бути гостро заточеним.

2.2. Не копати без кріплення перезволожені, піщані, супіщані й песові ґрунти.

2.3. Якщо є необхідність спуститися в траншеї, перевірити наявність розпірок кріплення стінок.

2.4. Упевнитися, що на виконання земляних робіт на ділянках із патогенним зараженням ґрунту (скотомогильники, звалища, кладовища тощо) є дозвіл органів санепіднагляду.

2.5. Одягнути спецодяг і спецвзуття.

 

ІІІ. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Під час виконання робіт звертати увагу на обмеження глибини траншеї (ями) під час копання. Копання траншей з вертикальними стінками без кріплення в нескельних і незамерзлих ґрунтах вище рівня ґрунтових вод і за відсутності поблизу підземних споруд допускається на глибину не більше ніж:

−          1 м – у насипних, піщаних, гравійних ґрунтах та у ґрунтах, які містять у собі великі уламки каміння;

−          1,25 м – у супісках;

−          1,5 м – у суглинках і глинах;

−          2 м – в особливо щільних і нескельних ґрунтах.

3.2. За умов, що відрізняються від наведених у п. 3.1, котловани й траншеї розробляти з уклонами без кріплення, дотримуючись відповідного кута природного уклону ґрунту або з вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту.

3.3. Дощані кріплення котлованів і траншей розбирати в напрямку знизу вгору, в міру зворотного засипання ґрунту.

3.4. Кількість дощок кріплення, що одночасно вилучають по висоті, має бути не більше ніж три, а в сипучих і нестійких ґрунтах – не більше ніж одна. У міру того, як вилучають дошки, розпірки переставляють. У цьому випадку наявні розпірки вилучати тільки після того, як встановили нові.

3.5. Під час копання котлованів, траншей і ям будівельні матеріали та землю, що викидають, якщо змога, розміщувати в межах огородженого місця або осторонь від нього, але так, щоб не заважати руху транспорту й пішоходів.

3.6. Спускатися в широкі траншеї лише по драбинах, шириною не менше ніж 0,75 м, із поручнями. Не спускатися по розпірках кріплення, бо їх послаблення може призвести до обвалів ґрунту стінок траншеї (ями). Для спуску у вузькі траншеї (ями) можна застосувати приставні драбини.

3.7. Перед тим, як копати землю, зайняти зручну, стійку позу. Щоб попередити сковзання ноги з лопати й утрату рівноваги, надавлювати на лопату підошвою взуття, упираючись при цьому каблуком у плече лопати.

3.8. Копати (брати) землю так, щоб лезо лопати розміщувалось від ніг на безпечній відстані. Уникати попадання під лезо лопати твердих предметів (метал, каміння, рештки залізобетонних виробів тощо), тому що при цьому лопата може ковзнутися й нанести травму.

3.9. Не очищати лопату від налиплої землі ударами об тверді предмети.

3.10. При гуртовій роботі відстань між працівниками повинна бути не менше як 2 м (щоб запобігти травмуванню сусіда).

3.11. Не знаходитись у траншеях або котлованах під час відкопування їх екскаваторами або іншими механізмами.

3.12. Не вибирайте ґрунт методом підкопу, бо це може призвести до обвалу.

3.13. Якщо під час вибирання ґрунту утворюється козирок або на стінках траншеї чи котловану оголюється велике каміння чи валуни, необхідно вийти на поверхню. Після цього дозволяють обрушувати козирок, каміння або валуни.

3.14. Вибраний ґрунт розміщуйте на відстані не менше як 0,5 м від краю траншеї або котловану.

 

IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Привести до ладу робоче місце. Очистити інструмент, пристрої і покласти у відведене місце.

4.2. Зняти й очистити спецодяг.

4.3. Вимити руки й обличчя теплою водою з милом, за можливості, прийняти душ.

4.4. Повідомити керівника робіт про всі неполадки, що виникли під час роботи, та про те, які заходи вжиті щодо їх усунення.

 

V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Якщо під час проведення земляних робіт виявили не зазначені на планах і схемах кабелі, трубопроводи, підземні споруди, незнайомі предмети тощо, негайно припинити роботи, довести до відома керівника робіт.

Роботи розпочинати тільки після того, як з’ясували характер виявлених споруд чи предметів та отримали відповідний дозвіл.

5.2. За появи шкідливих газів негайно припинити роботу, покинути місце роботи, повідомити керівника робіт.

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

−      негайно припинити роботу;

−      вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;

−      за необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.

5.4. Надання першої домедичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: у разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500−700 мл (2−3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим − 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога у разі рани кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) − почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) − сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь − некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) − виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків − ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь − шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь − у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь − омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації − охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь − поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника з усунення аварійної ситуації.