Чи потрібно дотримуватись норми переїзду між робочими місцями

Постановою Кабінету Міністрів України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 22.11.2022 р. № 1306 визнано такими, що втратили чинність:

• постанову Кабінету Міністрів України “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” від 3 квітня 1993 р. № 245;
• постанову Кабінету Міністрів України “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції” від 4 березня 2015 р. № 81.
  Наразі оплата праці за сумісництвом регулюється Кодексом законів про працю України (КЗпП).

Згідно з вимогами ст. 102-1 КЗпП та ст. 19 Закону України «Про оплату праці» сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Законодавство не передбачає конкретної норми часу, який повинен бути відведений на переїзд між місцями роботи. Проте, оскільки ви працюєте в різних установах, важливо узгодити це питання з керівниками обох закладів та врахувати ці моменти при складанні робочих графіків.

Згідно з чинним законодавством України щодо трудових норм для педагогічних працівників, конкретні норми часу, включаючи час на переїзд між місцем основної роботи та місцем надання додаткових послуг, як правило, не детально регламентуються.

Раді допомогти, звертайтесь ще!