Для визначення частки неділових відходів та технологічних втрат у виготовленні металевих виробів, необхідно керуватися законодавством про металобрухт, а саме Законом України «Про металобрухт» від 05.05.1999 № 619-XIV. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/619-14#n8 Згідно ст.1 розділу 1 металобрухтом вважаються непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Встановіть нормативи відходів на основі технологічної карти виробництва. Це можуть бути відсотки матеріалу, що вважаються неминучими втратами у процесі виготовлення. Проаналізуйте весь виробничий процес, щоб визначити етапи, де виникають відходи, і їх обсяг. Це допоможе встановити реальні втрати та порівняти їх із нормативними. Допустимою є нормативна оцінка втрат, яку підприємство фіксує у внутрішньому наказі.

Відповідно до Інструкції № 291 про застосування Плана рахунків, рахунок 209 "Інші матеріали" призначений для обліку вторинної сировини, відходів, металобрухту. Металобрухт визнається придатним до подальшого використання або продажу. Не визнається браком (який обліковується інакше).

Вартість відходів визначають згідно НПСБО 16 Витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Якщо ці рештки як метелобрухт будуть реалізовуватись, то вартість визначається за вартістю реалізації цих решток, якщо ці рештки будуть використовуватись якось в діяльності підприємства, то вартість цієї продукції визначається в оцінці можливого використання.

Це можна вважати супутніми відходами згідно Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів №2 п. 2.13. Первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання.

Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

Зворотні відходи обліковуються за чистою вартість реалізації якщо вони будуть продаватись, або за оцінкою їх можливого використання на підприємстві.

Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.

Згідно з обліковою практикою, його оприбутковують за чистою вартістю реалізації, тобто очікуваною ціною продажу за мінусом витрат на реалізацію (ознайомтеся з прайс-листами приймальних пунктів для встановлення середньої ціни металобрухту у вашому регіоні).

Отже Вам потрібний Наказ по підприємству де затвердити порядок обліку відходів, норм, умов оцінки. Підстава для списання металу на виробництво це буде вимога накладна. Технологічна карта яка фіксує норму відходів при виготовленні. Акт оприбуткування відходів (металобрухту) який фіксує залишки брухту. Проводити акт оприбуткування металобрухту за кожним фактом утворення або загальним актом за період.

Інвентаризація може бути проведена регулярно (наприклад, щомісячно або раз на квартал), а не після виконання кожного окремого замовлення, залежно від обсягів виробництва та внутрішніх політик компанії. Це допоможе зберегти ресурс та час, але водночас підтримувати точність даних.

Раді допомогти, звертайтесь ще!