Умови постачання в договорах: уникнення проблем з податковою службою

У випадку, коли доставка товару до покупця здійснюється за рахунок покупця, але безпосереднім відправником у поштовому документі (накладній Нової пошти) виступає не постачальник, а третя особа (наприклад, виробник або інший суб’єкт), з яким покупець не має договірних відносин, виникає ризик щодо підтвердження господарського характеру витрат на доставку, якщо документи не оформлені належним чином. Для уникнення податкових ризиків і з метою правового захисту витрат у разі перевірок, доцільно внести в договір постачання з постачальником такі положення.

Визначення умов доставки. У договорі слід чітко вказати, що доставка здійснюється за рахунок покупця, але організовується постачальником, зокрема:
«Доставка товару до Покупця здійснюється за рахунок Покупця. Організація доставки (вибір перевізника, передача вантажу) здійснюється Продавцем. Покупець компенсує витрати на доставку або оплачує її самостійно на умовах цього договору.»
Вказівка на можливу участь третьої особи:
«Продавець має право залучати третіх осіб для транспортування (перевезення) товару, у тому числі безпосередніх постачальників або виробників. У такому разі в документах перевізника (накладна, поштове відправлення тощо) вантажовідправником може бути зазначена третя особа, яка не є стороною цього договору, але яка передає товар за дорученням Продавця.»
Підтвердження організації доставки Продавцем:
«Покупець визнає, що отримання товару від третьої особи, зазначеної як вантажовідправник у поштових або транспортних документах (у т. ч. накладній перевізника), є належним виконанням Продавцем обов’язку з передачі товару.»
Право Покупця на компенсацію (за потреби):
«Якщо доставка здійснена за рахунок Покупця, Продавець зобов’язаний надати всі підтверджуючі документи, необхідні для включення таких витрат до витратної частини, у тому числі документи про передання товару третій особі з зазначенням Покупця як одержувача.»

Ці формулювання дозволяють:

уникнути податкових спорів щодо факту придбання саме від зареєстрованого продавця;
обґрунтувати витрати на доставку як витрати, пов’язані з господарською діяльністю (пп. 138.4 ПКУ);
підтвердити зв’язок доставки з придбанням товару навіть за відсутності прямого договору з особою, що фігурує як відправник у поштових документах.

Таким чином, з урахуванням норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV і п. 2.4 Положення № 88 (наказ Мінфіну №88 від 24.05.1995), у договорі необхідно передбачити вільну конструкцію організації доставки через третіх осіб, щоб забезпечити документальне підтвердження витрат покупця.

Раді допомогти, звертайтесь ще!