Заголовок тимчасово відсутній

Так, витрати в обліку відображають на підставі первинних документів (акту).

Ні, податкових різниць не буде.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік 996 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n155 ).

Згідно з п. 7 НП(с)БО 16 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o25 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно п. 5 НП(с)БО 15 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99#o34 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Також відновідно до п. 5. ст.9 розд. ІІІ Закону 996 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n155 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Винагороду, яка належиться фізособі, потрібно детально описати у договорі. Визначитися з класифікацією такої винагороди важливо для податкового обліку. Якщо договором передбачено, що винагорода сплачуватиметься періодично, то є всі підстави стверджувати, що для бухгалтерського обліку це роялті. У ПКУ міститься наступне визначення роялті, наведене у пп. 14.1.225 п. 14.1 ст.14 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 :

роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

- як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

- за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

- за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

- за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

- за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем;

Щоб чітко з'ясувати, чи підпадає такий платіж під поняття «роялті», встановлене ПКУ, слід проаналізувати умови договору, умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначають у договорі, і саме такі умови допоможуть визначитись із класифікацією таких виплат.

Платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання знака (зареєстровані торговельні марки на товари і послуги), є роялті. А платіж за придбання знака у володіння або розпоряджання не може вважатися роялті.

Якщо фізособа володіє правом інтелектуальної власності на торговельну марку, яке засвідчується свідоцтвом, та реалізує своє право на такий об'єкт шляхом надання резидентові України права на використання торгової марки і при цьому ліцензійним договором не передбачено умов, які б надавали право резиденту-користувачу продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, то платежі за таким договором відповідають поняттю «роялті», визначеному пп. 14.1.225 ПКУ.

Якщо платіж є оплатою за передачу прав на торговельну марку й умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати її або передати в інше розпоряджання, володіння, платіж не визнається роялті, і операцію можна кваліфікувати як придбання нематеріальних активів.

При оподаткуванні роялті:

— платежі за надання права на користування згідно з пп. 164.2.3 ПКУ включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи;

— базою оподаткування є сума роялті згідно з п. 164.1 ПКУ;

— оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною пп. 167.5.1 ПКУ, — ставка ПДФО 18%;

— зі суми, з якої сплачується ПДФО, згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ також слід сплатити військовий збір у розмірі 5%.

Із сум роялті податковий агент (підприємство) утримує ПДФО і військовий збір. Тож суб'єкт господарювання, який виплачує роялті фізособі, зобов'язаний у додатку 4ДФ об’єднанної звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ відобразити таку виплату з ознакою доходу «103». I виконати всі функції податкового агента, а саме сплатити податки до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом згідно з пп. 168.1.2 ПКУ або протягом трьох банківських днів з дня, наступного за днем виплати, якщо дохід виплачується готівкою з каси СГ, згідно з пп. 168.1.4 ПКУ. Якщо роялті фізособі нараховано, але не сплачено, відповідно до пп. 168.1.5 ПКУ строк на сплату податку до бюджету — 30 днів після закінчення місяця, коли таке нарахування було здійснене.

Єдиний внесок у цьому випадку не нараховують, адже відповідно до ст. 7 Закону про ЄСВ виплати у вигляді роялті не є базою для нарахування ЄСВ.

У платника податку на прибуток витрати з роялті отриманого від фізособи відображаються за правилами бухобліку, додаткових податкових різниць не буде. Адже, відповідно до пп.140.5.7 п. 140.5 ст. 140 ПКУ коригування здійснюється на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь:

5) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, якщо договором передбачено, що нарахування роялті здійснюється щокварталу на підставі акту, то такі витрати відображаються у бухобліку щокварталу. Але при нарахуванні і не виплаті обов’язково потрібно сплатити податки до 30 числа наступного місяця.

Раді допомогти, звертайтесь ще!