Заголовок тимчасово відсутній

Ні, якщо штраф нарахований платником податку на прибуток на загальних підставах.

Залежно від того, простій, що оплачується замовником, — штраф чи плата за послугу — різнитиметься й бухоблік. Окрім того, вагомо, перевозяться придбані замовником товари чи призначені ним для реалізації.

Якщо оплата за простій — штраф. У такому разі не зважаючи на те, перевозяться товари, придбані замовником, чи доставляються продані ним, сума штрафу обліковується на субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» (Дт 948 Кт 631, 685).

Якщо плата за простій — оплата за послугу. У разі якщо замовник перевозить придбані товари, вартість оплаченого простою включатиметься у собівартість таких товарів. Адже запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається, зокрема, із таких витрат, як транспортно-заготівельні (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів) (абз. 6 п. 9 НП(С)БО 9 «Запаси» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99#o35 ).

Витрати на оплату простою цілком можна визнати такими, що безпосередньо пов’язані з доставкою запасів, а тому їх можна включити в собівартість як транспортно-заготівельні. Тим більше, що Мінфін транспортно-заготівельні витрати визнає як будь-які витрати підприємства, пов’язані з транспортуванням запасів від постачальника (станцій, причалів) до місця їх використання.

Водночас належність витрат до різних предметів перевезень і об’єктів витрат визначається на підставі первинних документів (лист Мінфіну від 27.02.2003 р. № 053-2920). Тобто якщо перевозяться декілька груп товарів, які використовуються як для виробництва, так і для інших цілей (відносяться до різних видів витрат), саме первинні документи, у яких прописано такий перелік груп товарів, є підставою для відображення витрат.

Тобто, якщо простій — штрафна санкція, його сума потрапляє до інших операційних витрат замовника — Дт 948 Кт 631, 685.

Якщо простій — плата за послугу, тоді залежно від того, перевозиться товар куплений чи реалізований, витрати поповнять відповідно собівартість придбаних товарів (Дт 20, 28 Кт 631) чи витрати на збут (Дт 93 Кт 631).

Саме від формулювання суті такого простою в договорі: чи це штрафна санкція чи плата за додаткову послугу, буде залежати й оподаткування податком на прибуток.

Якщо простій — штрафна санкція, відповідно до п. 140.5.11.ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Відповідно, якщо перевізник – платник податку на прибуток на загальних підставах, то збільшувальна податкова різниця не застосовується.

Якщо простій — це плата за додаткову послугу перевізнику, у податковому обліку такі витрати відображатимуться за правилами бухобліку, додаткові податкові різниці не застосовуються.

Раді допомогти, звертайтесь ще!