Заголовок тимчасово відсутній

Відображення відходів в обліку буде залежати від того чи планується їх подальше використання чи ні.

Згідно з п. 2.13 Методрекомендацій № 2 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0002201-07#n34 , зворотні відходи виробництва − це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися в ході виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути: дерев’яна стружка та обрізки тощо.

Відходи є зворотними, якщо від їх використання можна отримати економічну вигоду. Якщо ж відходи не можуть бути використані або реалізовані, вони вважаються безповоротними і відносяться на собівартість виготовленої продукції.

Сировинні відходи (поворотні і безповоротні) поділяють на:

- нормативні − заплановані відходи, без яких не обійтися під час виготовлення продукції. Кількість утворення таких відходів передбачає технологія виробництва конкретного виду продукції;
- наднормативні − відходи, які перевищують норми, встановлені технологією виробництва. Вони утворюються через порушення технології виробництва, вимог нормативно-технічної документації на виробниче обладнання чи недостатню кваліфікацію робітників тощо.
Зазначимо, що виробнича собівартість продукції (а саме прямі матеріальні витрати на виробництво продукції) зменшується на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва (п. 12 НП(С)БО 16 «Витрати» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o39 ).

Зворотні відходи оцінюються відповідно до п.п.11 та 12 НП(С)БО 16 «Витрати» та п.2.13 Методрекомендацій № 2):

- за ціною можливого використання у разі використання відходів для власних потреб підприємства;
- за справедливою вартістю відходів, які планують реалізовувати. Фактично це вартість, за яку такі відходи можна продати чи придбати на ринку (визначається відповідно до НП(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0499-99#o42).
Пунктом 2.13 Методрекомендацій № 2 запропоновано визначати вартість зворотних відходів за чистою вартістю реалізації – очікуваною ціною реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію, — якщо такі запаси призначені для реалізації.

Відходи прибуткують на підставі прибуткового ордера (форма № М-4), накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) або іншого первинного документа розробленого підприємством (вказані форми не обов’язкові для використання) та бухгалтерської довідки про оцінку відходів. В обліку оприбуткування зворотних відходів відображають за Дт субрахунку 209 «Інші матеріали» в кореспонденції з Кт рахунку 23 «Виробництво».

Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються (п. 2.13 Методрекомендацій № 2). Такі відходи іменують безповоротними.

На відміну від зворотних відходів, безповоротні відображаються в обліку лише в кількісному вираженні. У зв’язку з тим, що кількість відходів безпосередньо впливає на величину собівартості продукції, облік загальної величини отриманих відходів ведеться як за місцями їх виникнення, так і за конкретними виробами.

Якщо пряме віднесення отриманих відходів на собівартість окремих виробів і замовлень ускладнено, безповоротні відходи враховуються загальною масою за всією продукцією, а розподіл їх на окремі вироби здійснюється пропорційно до випущеної кількості продукції.

Безповоротні відходи підлягають утилізації. Витрати на їх утилізацію включаються до інших операційних витрат та відображаються за Дт субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Таким чином, якщо відходи після розпилення деревини не можуть бути використані або реалізовані, вони вважаються безповоротними і відносяться на собівартість виготовленої продукції.

А якщо обрізки деревини планується викристовувати, наприклад: для опалення, їх ставлять на баланс як активи .

Якщо обрізки будуть використані на опалення, їх можна оприбуткувати за вартістю, за якою їх можна продати в якості дров. Керівник підприємства призначає працівника чи комісію, які вирішують питання стосовно визначення вартості.

Оприбуткування таких обрізків відображають через зменшення первісної вартості придбаного брусу проведення: Дт 203 «Паливо» Кт 28.

Кількість обрізків брусу (дрова) обліковують у метрах кубічних на підставі акту чи іншого прийнятого на підприємстві документу, який складається відповідальним працівником. Списують дрова також на підставі прийнятого на підприємстві документу, згідно з технологічною документацією обладнання, на роботу якого вони використані, технічних розрахунків тощо, що відображається проведенням: Дт 23, 91, 92, 94 Кт 203.

Щодо норми списання деревини при обрізці брусу, то обов’язкових до застосування всіма суб’єктами господарювання норм, встановлених нормативними документами, немає. Тому кожне підприємство може встановити такі норми самостійно, орієнтуючись на методичну літературу з деревообробки.

Поряд з цим, при розробці власних норм можна орієнтуватися на науково-методичні рекомендації та на розрахунок норм витрат деревини, наприклад:

- https://lvivlis.gov.ua/upload/users_files/1/upload/Rekomendacii_normY_vYtrat_11.06.2019.pdf ;

- https://navchas.com.ua/2018/11/12/n-a-k-a-z-8220-pro-vvedennya-v-d-yu-norm-vitrat-derevini-na-vigotovlennya-piloprodukc-8221/ ;

- https://nv.nltu.edu.ua/Archive/2007/17_2/57_Ferenc_17_2.pdf .

Раді допомогти, звертайтесь ще!