Заголовок тимчасово відсутній

Ст. 61 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що якщо у складі спадщини є корпоративні права, для управління ними нотаріус, а в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а у разі їх відсутності укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про ТОВ та ТДВ, у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. Для спадкування корпоративних прав ТОВ спадкоємці мають протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, який за загальним правилом складає 6 місяців, подати заяву про вступ до товариства. Якщо частка померлого учасника у статутному капіталі товариства становить 50% і більше, та якщо його спадкоємці протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини не подали заяву про вступ до товариства, Законом передбачена можливість прийняття учасниками рішення про ліквідацію ТОВ без урахування голосів учасника, який помер.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 1220 ЦКУ спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 1270 ЦКУ визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Водночас абз. 1 ч. 1 ст. 1285 ЦКУ визначено, що, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, – відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з’явлення спадкоємців або до прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1285 ЦКУ).

Слід зазначити, що у договорі управління спадщиною на особу, яка управляє спадщиною, можна покласти обов’язки, які повинен виконувати директор підприємства.

Статтею 47 ПКУ визначено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до ПКУ визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Таким чином, до особи, яка управляє спадщиною відповідно до договору на управління спадщиною або спадкоємця, який заявив своє право на підприємство переходять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі обов’язок подання податкової звітності та сплати узгоджених грошових зобов’язань.

Тому, за несвоєчасне подання звітності та/або несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань з моменту смерті засновника, який був єдиною відповідальною особою підприємства (директор/бухгалтер), до особи, яка управляє спадщиною відповідно до договору на управління спадщиною або спадкоємця, який заявив своє право на підприємство, незалежно від часу прийняття ним спадщини, застосуються штрафні санкції відповідно до ст.ст. 120, 126 ПКУ та пеня згідно зі ст. 129 ПКУ.

Якщо спадкоємці будуть призначені на управління, а згодом і приймуть спадщину, але процес ліквідаціїї не запустять, та будуть продовжувати щорічно подавати пусту податкову декларацію з податку на прибуток із фінансовою звітністю з мінімальними показниками, то в принципі нічого не вдібуватиметься - така ситуація може тривати безстроково.

Раді допомогти, звертайтесь ще!