Заголовок тимчасово відсутній

Не кожна службова поїздка за межі міста територією України має бути службовам відрядженням. В даному випадку така діяльність більш схожа на роз'їзний характер роботи.

Питання організації відряджень та їх оплати врегульовують Кодекс законів про працю України (КЗпП) та Податковий кодекс України (ПК). Також можна звертатися до Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон (наказ Мінфіну від 13.03.1998 № 59, ). Хоча Інструкція № 59 стосується виключно бюджетних установ і підприємств, які отримують фінансування з держбюджету, регулює відрядження державних службовців, однак для звичайних комерційних підприємств, неприбуткових організацій вона носить суто рекомендаційний характер.

Не є відрядженням поїздки працівників, робота яких має роз’їзний або пересувний характер. Наприклад, не можуть вважатися у відрядженні торгові представники (торгові агенти), супервайзери, водії. Необхідною умовою є обумовленість такого характеру роботи в трудовому договорі. Добові таким працівникам не виплачуються. Однак можуть бути доплати обумовлені трудовим договором за роботу, що носить роз’їзний характер. У разі, якщо у службових обов'язках директора з маркетингу є обов'язки ,притаманні таким професіям - то для нього ці службові поїздки будуть проявом роз'їзного зарактеру роботи. А встановлення надбавок та доплат за такий характер роботи - право підприємства, але не обов'язок.

В будь якому разі, ненаявність відрядження ніяк не виключає використання службового автомобілю в господарській діяльності .

Раді допомогти, звертайтесь ще!