Заголовок тимчасово відсутній

Так, на мій погляд тут є суттєвий ризик для фізичної особи, незважаючи на те, що податковий агент утримує податки. Справа в тому, що податківці зазанчають право фізичної особи здавати в оренду як від ФО, так і реєструватися ФОП для цього - на свій розсуд - у випадку здачі в оренду тільки власного майна. Але вже в випадку здачі в оренду декількох власних квартир - податківці наполягають на реєстраціїї як фоп, при чому в зворотньому випадку загорожують притягти за здійснення підприємницьокої діяльності без реєстраціїї (штраф 17000 ст. 164 КпАП). Наприклад , тут https://cv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/583931.html#:~:text , хоч ця думка інсує вже досить давно та достатньо розтиражована. Що вже казати про здачу в суборенду комерційного майна, що було взято в оренду - тут наявний фактичний перепродаж послуг з метою отримання прибутку, що фактично є підприємницьокою діяльністю. Принаймні, це так виглядає і податківцім буде досить легко це аргументувати. Аргументів проти цього не знаходиться.

Це перший момент.

Другий момент - це те, що має бути правильне оформлення відносин суборенди. Загальні принципи:

Здати об’єкт, наприклад приміщення, не можна без попереднього дозволу основного орендодавця, тобто особи 1 (ч. 1 ст. 774 ЦКУ). Основний договір оренди може взагалі забороняти суборенду – зазначити таку умову є правом орендодавця.

Отже, при укладанні договору суборенди бажано ознайомитися з основним договором оренди – як суборендарю, так і суборендодавцю; згода основного орендодавця має бути письмова, так як основний договір – договір оренди – укладається у письмовій формі; строк договору суборенди не може бути більшим за термін оренди за основним договором (ч. 2. ст. 774 ЦКУ); суборендар (особа 3) не несе ніякої відповідальності перед первинним орендодавцем (особою 1), так як напряму ніякими договірними відносинами щодо об’єкта оренди з ним не пов’язаний. За все, що станеться з об’єктом перед його власником (особою 1) відповідає первинний орендар (особа 2); припинення основного договору оренди, наприклад визнання у судовому порядку його недійсним, має наслідком і припинення договору суборенди. Це свідчення підпорядкованості договорів.

Суборендар (особа 3) має враховувати такий ризик; істотними умовами договору суборенди є такі ж, як і для договорі оренди: об’єкт суборенди, строк дії суборенди, плата за суборенду; може бути необхідна державна реєстрація права суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Перелік даних випадків є у пп. «2» ч. 1 ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952. Серед них договори оренди на строк 3 роки та більше – стосується реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною). Як оренда, так і суборенда приміщення строком 3 роки та більше потребує державної реєстрації.

Раді допомогти, звертайтесь ще!