Заголовок тимчасово відсутній

Накладення підпису (іншими словами внутрішнє візування (погодження)) рахунку на оплату – це внутрішні норми підприємства, адже такої вимоги в законодавстві НЕМАЄ. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/641/19.
Мінфін у листах від 27.11.2006 р. № 31-34000-20-23/25136 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 62), від 09.07.2007 р. № 31-34000-20/23-4579/4800 (див. с. 47 цього номера) та від 16.08.2010 р. № 31-34020-20-29/21352 зазначив таке: за своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним НЕ ФІКСУЄТЬСЯ будь-яка господарська операція, РОЗПОРЯДЖЕННЯ АБО ДОЗВІЛ НА ПРОВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ, а має тільки інформаційний характер. Форма рахунка (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.
Аналогічної думки дотримуються й податківці: рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа та не є підставою для обов’язкової оплати ТМЦ (див. консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України, 2007, № 30).
Основною умовою продажу товарів (робіт, послуг) є укладення відповідного договору в письмовій або усній формі, однією з умов якого є узгодження ціни товару (робіт, послуг). При цьому обов’язком покупця є оплата вартості такого товару (робіт, послуг) у встановлені строки.
Без рахунку-фактури можна обійтися, якщо є договір і в ньому зазначено банківські реквізити продавця. У такому разі покупець і без рахунка повинен перерахувати грошові кошти за товари (роботи, послуги) у встановлені строки. Раді допомогти, звертайтесь ще