Тестова картка запису
(блок мої запитання)

Додаткові матеріали

Презентація

---

Текстове розшифрування відео

Імпорт ПДВ, податковий кредит, приклади розрахунків

Визначившись із зобов'язаннями та тим, на чому вони базуються, слід розглянути дату для визначення податкових зобов'язань і дату для податкового кредиту. Згідно з нормами Податкового кодексу, датою визначення податкових зобов'язань у разі імпорту є дата подання митної декларації для митного оформлення. У свою чергу, для податкового кредиту ключовою є дата сплати податкових зобов'язань. Отже, дата подання митної декларації та дата фактичної сплати податків формують податковий кредит.

Виходячи з цього, авансові розрахунки з контрагентами не впливають на дату податкового зобов'язання – правило першої події не працює. Імпорт – це податок, щодо якого український платник виступає податковим агентом. Зобов’язання за імпортом закриваються податковим кредитом, і тому слід орієнтуватися саме на митну декларацію та дату сплати.

Документальним підтвердженням податкового кредиту є митна декларація, оформлена згідно з вимогами законодавства, яка також підтверджує сплату податку. До внесення змін у Податковий кодекс виникали проблеми з тим, за якою саме декларацією можна включати суму ПДВ до податкового кредиту. Наприклад, якщо платіж було здійснено за тимчасовою декларацією, а остаточного оформлення ще не було, постає питання – чи можна вже формувати податковий кредит.

У сучасній редакції Податкового кодексу чітко зазначено, що до податкового кредиту не відносяться суми ПДВ, не підтверджені митними деклараціями. Однак далі є уточнення, яке раніше було відсутнє: тимчасова митна декларація є підставою для формування податкового кредиту. Це означає, що після сплати податку за тимчасовою декларацією не потрібно чекати остаточного оформлення, щоб включити цю суму до податкового кредиту.

У декларації ПДВ вказується відповідний рядок другого розділу, де зазначається сума податку. Наприклад, у березні здійснено розмитнення товару й сплачено податки – навіть якщо оформлення було за тимчасовою декларацією, у березневу декларацію вже можна включити податковий кредит. Такі зміни були внесені у 2020 році Зконом №466 саме для врегулювання цієї ситуації.

Коли йдеться про формування податкового кредиту за операціями імпорту товарів, слід чітко розуміти, що тимчасова митна декларація є повноцінною підставою. Це підтверджується змінами до законодавства, які уточнили порядок дій для бухгалтерів. Раніше існувала стара точка зору, що тільки остаточна декларація дає право на кредит, однак наразі ця думка не відповідає нормам Податкового кодексу.

Конкретне питання: чи може бути підставою для формування податкового кредиту тимчасова митна декларація? Відповідь – так, може. Для операцій із ввезення товарів на митну територію датою віднесення суми ПДВ до податкового кредиту є дата сплати податку. Платник має право включити суму ПДВ до податкового кредиту навіть у випадку, коли оформлення ще не остаточне.

Ці зміни, внесені Законом №466, були покликані розв'язати проблему невизначеності. Ще одне питання, яке викликає інтерес, стосується різниці між контрактною, митною і первісною вартістю товару. Наприклад, у випадку, коли товар придбано за митною вартістю 11 000 євро, але первісна вартість в обліку – 12 000, і далі товар планується продавати за 15 000. Якщо ж ціну знижено до 11 000, постає питання: чи треба донараховувати базу оподаткування?

Побутує думка, що продавати на території України за ціною нижчою за митну не можна. Але згідно з актуальними нормами Податкового кодексу, база оподаткування ПДВ визначається не за митною, а за вартістю придбання. Таким чином, у прикладі, коли первісна вартість товару становить 12 000, а контрактна – 10 000, продаж за 11 000 не викликає необхідності в донарахуванні бази. Мінімально допустимий рівень ціни для визначення бази – контрактна вартість.

Це критично важливо для правильного формування податкових зобов’язань, оскільки ПДВ сплачується з митної вартості, а не з первісної чи ціни реалізації. Ці моменти мають велике значення, й на них слід орієнтуватись у бухгалтерському обліку.

Для узагальнення та фіналізації теми розглянемо приклад, який ілюструє, як відображається імпорт за умов часткової передоплати та післяплати. 

 

Приклад (перший варіант). Імпорт на умовах часткової передплати

За умовами ЗЕД-контракту українське підприємство перерахувало 03.07.2023 р. іноземному постачальнику аванс в сумі 40000 дол. США (курс НБУ — 36,5 грн./1 дол.). 

17.07.2023 р. імпортер перерахував решту авансової оплати в сумі 60000 дол. (курс НБУ — 37,0 грн./1 дол.). 

Курс НБУ на дату митного оформлення та оприбуткування товару 25.07.2023 р. — 36,9 грн./1 дол. 

Ввізне мито становить (умовно) 2% від митної вартості товару. 

При митному оформленні сплачено ПДВ за ставкою 20%. 

 

Перший варіант передбачає перерахування авансу в два етапи: спочатку 40 000 доларів, а потім ще 60 000 доларів. Після цього відбувається митне оформлення, сплачується ввізне мито у розмірі 2% від митної вартості, а також ПДВ за ставкою 20%.

У розрахунках використано різні курси валют. Перший етап – формування вартості товару. Дебет рахунку 371, кредит рахунку 312 дають відповідно 1 600 000 та 2 460 000 гривень. У результаті загальна вартість імпортного товару відображається через рядок, що фіксує зарахування взаємної заборгованості, формуючи облікову вартість товару.

На етапі імпорту та сплати митних платежів, зокрема мита та ПДВ, застосовується курс 40,9. Повна вартість товару множиться на цей курс, після чого нараховуються податкові зобов'язання. Для цілей розрахунку ПДВ до митної вартості додається ввізне мито. Всі суми відображаються через рахунок 377, який фіксує податкові розрахунки.

У первісну вартість товару включається ввізне мито. Податковий кредит із ПДВ відображається у розмірі, який відповідає сумі, сплаченій на момент подання митної декларації. У цьому прикладі добре видно, що розбіжності в сумах між бухгалтерським і податковим обліком є нормальними. Різні правила застосовуються для формування показників у кожному випадку.

 

Другий приклад – імпорт із післяплатою. Тут спочатку товар оприбутковується на 281 рахунок як "Товари в дорозі". Фіксується курс на дату оформлення товаро-супровідних документів (у разі автоперевезення – дата СМР). За цим курсом товар оприбутковується у повній сумі. Після цього, коли товар доставлений, розрахунки з нерезидентом здійснюються вже за іншим курсом, вищим за курс на дату отримання товару.

У цьому випадку виникає курсова різниця, оскільки заборгованість є монетарною. Вона не має жодного стосунку до митних платежів. Важливо простежити, за якими курсами і на яких підставах формуються всі облікові операції. Митна вартість товару – це одна сума, а вартість, за якою товар заходить на склад, – інша.

Далі формується включення ПДВ і мита до митної вартості у тих сумах, в яких вони були сплачені. ПДВ включається до податкового кредиту, а мито — до первісної вартості товару. Відповідно, закриваються рахунки 281 (товари), 641 (ПДВ) і 377 (розрахунки з митницею). Потім здійснюється оплата нерезиденту, і через курсову різницю, яка виникла внаслідок зростання курсу, формується додатковий фінансовий результат.

 

Приклад (варіант 2). Імпорт на умовах післяоплати

За ЗЕД-контрактом право власності до імпортера переходить на дату передачі нерезидентом товару вартістю 100000 євро перевізнику. 

• Вартість перевезення включено до ціни товару. 

• Товар передано 03.07.2023 р. (курс НБУ — 36,5 грн./1 дол).

• 17.07.2023 р. імпортер здійснив митне оформлення товару, і товар було доставлено на склад підприємства (курс НБУ — 37,00 грн./1 дол). Ввізне мито становить (умовно) 2% від митної вартості товару. При митному оформленні сплачено ПДВ 20%. 

• Курс НБУ на дату оплати товару нерезиденту 25.07.2023 р. — 36,9 грн./1 дол.

 

 

Особливість імпортного ПДВ полягає в тому, що право на податковий кредит фіксується не в момент оплати нерезиденту, а на підставі митної декларації та сплати ПДВ на митниці. У разі, якщо розрахунки з нерезидентом не проведено, а згодом кредиторську заборгованість буде списано у зв'язку з минулим строком позовної давності, питання: чи треба коригувати податковий кредит?

На підставі офіційних роз’яснень податкової відповіді на запитання, коригування податкового кредиту, сформованого за митною декларацією, не проводиться. Отже, навіть у разі списання кредиторської заборгованості, податковий кредит залишається чинним і не підлягає зменшенню. Якщо у розрахунках відсутні операції з оплатою нерезиденту та курсові різниці, але податковий кредит був відображений за митною декларацією, він залишається у складі податкового кредиту назавжди.

На це слід звертати особливу увагу в обліку, особливо у випадках, коли імпортні контракти не виконані повністю, але були проведені відповідні митні процедури. Це гарантує правильне застосування норм законодавства та мінімізує ризики податкових донарахувань у майбутньому.