Відпустки – 2025: середня зарплата, виплата, облік і звітність

Додаткові матеріали

Презентація

Довідник «Стаж щорічної додаткової відпустки»

---

Текстове розшифрування відео

Додаткові щорічні відпустки: визначення категорій осіб, які мають право на ці відпустки.

Поговоримо про додаткові щорічні відпустки. Існують додаткові щорічні відпустки, які можуть надаватися після проведення атестації робочих місць, та такі, де атестація робочих місць не потрібна.

Атестація потрібна для надання щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці. Ця відпустка надається тривалістю до 35 календарних днів працівникам, які зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів за списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджених Кабміном. Конкретна тривалість цієї відпустки встановлюється колективним договором чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Постановою Кабміну від 30.06.2023 р. №660, що набрала чинності 6 липня, внесено зміни до п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці. За рішенням роботодавця, погодженим із профспілкою, атестація робочих місць за умовами праці може проводитись протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Результати атестації, проведеної до введення воєнного стану в Україні, продовжують діяти та використовуються у період воєнного стану і протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові безпечні умови праці, пільгову пенсію, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестацією має займатися переважно відділ, або спеціаліст з охорони праці, хоча може бути і кадровик. Атестація робочих місць є обов'язковою лише за наявності шкідливих і небезпечних умов. У всіх інших випадках це право роботодавця, а не обов'язок. Проводити атестацію робочих місць за умовами праці можуть лише лабораторії, що входять до атестованих лабораторій згідно Порядку атестації лабораторій і розміщені на офіційному веб-сайті Держпраці.

Атестація робочих місць - це процедура, яка проводиться на підприємствах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників або їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження котрої визначається у строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений працівник виборного органу первинної профспілкової організації, а якщо немає профспілки - уповноважена особа.

Без проведення атестації працівник не зможе отримати право на пільгову пенсію за віком. 

У випадках підтвердженої атестацією підвищеної небезпеки та шкідливих факторів, роботодавець повинен компенсувати працівнику шкідливість роботи. Це може бути додаткова відпустка, підвищена оплата праці, спецодяг, засоби індивідуального захисту, молоко або лікувально-профілактичне харчування.

Для з'ясування необхідності проведення атестації треба вивчити норми охорони праці, гігієни праці, а також Списки №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Якщо в цих документах наявні роботи, фактори, професії, які є на робочих місцях підприємства, тоді проводиться атестація таких місць. Атестація повинна проводитись незалежно від того, чи роботодавець є юридичною особою чи ФОП.

Якщо атестація не проводилася, але підприємство здійснює витрати на виплату компенсації і надання гарантій працівникам, при перевірці можуть виникнути питання щодо правомірності таких виплат. Це особливо стосується бюджетних установ. 

Якщо підприємство не проведе атестацію і не надаватиме працівникам належні гарантії та компенсації, то кожен працівник, який працює в шкідливих умовах праці, може звернутися до суду і вимагати відшкодування матеріального і морального збитку. В такому разі непроведення атестації буде доказом його провини.

Непроведення атестації робочих місць є порушенням законодавства про охорону праці. Якщо не проведена атестація, а шкідливі умови є, працівник не отримує законодавчі компенсації та гарантії. На новостворених робочих місцях обов'язково слід провести атестацію навіть в період дії воєнного стану, щоб працівники отримали належні пільги та компенсації, в тому числі щорічну додаткову відпустку.

Існує два види відпустки: щорічна додаткова за шкідливими умовами праці, для якої потрібна атестація робочих місць, та додаткова відпустка за особливий характер праці, де атестація не потрібна. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я тривалістю до 35 календарних днів за списком робіт, професій і посад, затверджених Кабміном.

На думку Мінсоцполітики (лист від 11.02.2014 р. №348/13/116-14), така відпустка має надаватися відповідним працівникам в обов'язковому порядку, у тому числі, якщо колдоговір не укладено. Наприклад, відпустка за роботу з комп'ютером до чотирьох днів має надаватись незалежно від того, чи прописано це в колективному договорі, оскільки це є гарантією.

Щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці надають за Списком № 1290-2 працівникам, чия робота пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я. Тут орієнтуємось на правила, які прописані в Порядку застосування Списку № 16. 

Якщо посада є в Списку № 1290-2, то працівникам надають відпустку незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ. 

Працівникам, професії і посади яких передбачені у розділі «Загальні професії за всіма галузями господарства», додаткова відпустка надається незалежно від того, у яких виробництвах або цехах вони працюють, якщо ці професії і посади спеціально не передбачені у відповідних розділах або підрозділах Списку. 

Наприклад, для прибиральників службових приміщень, зайнятих прибиранням загальних убиралень та санвузлів, передбачена максимальна тривалість додаткової відпустки — 4 календарних дні (п. 60 XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2).

Для отримання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці не потрібно проводити атестацію робочих місць, достатньо, щоб професія чи посада була в списку, затвердженому Кабміном. Якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу, додаткова відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу, керуючись такими правилами:

• до стажу, який дає право на відпустку, враховуємо дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для нього (див. лист Держпраці від 13.07.2022 № 2419/4/4.1-ЗВ-22а);
• якщо працівник зайнятий на таких роботах менше половини робочого часу, то щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається (див. лист Мінпраці від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07).

Стаж для надання додаткової відпустки враховує час фактичної зайнятості працівника і період щорічної відпустки (ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки). За цих обставин період відпустки без збереження заробітної плати та час тимчасової непрацездатності не враховують до стажу для надання додаткової відпустки. 

Приклад обчислення тривалості додаткової відпустки, на яку працівник має право за робочий рік з 01.07.2024 — 30.06.2025:

4 к. дн. : 366 к. дн. х (366 к. дн. - 61 к. дн - 8 к. дн.) = 3,24 к. дн. ≈ 3 к. дн.

Отже, працівнику надається 3 календарні дні додаткової відпустки за особливі умови праці.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається також працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).